«Вони всі бояться України». Чому євробюрократія, праві та ліві популісти блокують співпрацю з українським агробізнесом — інтерв’ю
9 жовтня, 09:00 Поділитися:
Автор: Олександр Пасховер
Алекс Ліссітса, президент Українського клубу аграрного бвзнесу, про те, як він і його колеги намагаються запобігти колапсу зовнішньої торгівлі України і хто винен в тому, що колапс таки може статися.
Алекс Ліссітса, президент Українського клубу аграрного бізнесу (УКАБ), зараз носиться між європейським столицями. Він намагається переконати онімілих євробюрократів, оглухлих інвесторів та осліплих фермерів в необхідності підтримати, а радше співпрацювати з українськими сільгоспвиробниками. Йдеться не про благодійність, а про шанс непогано заробити, посунувши з європейського ринку таких аграрних гігантів, як Китай чи Бразилія. На шляху до цієї мети стоять щонайменше три поки що непереборні обставини — військова агресія Росії. Це на довго, але ж не назавжди.
Відео дня
Європейський консерватизм — це надовго і, очевидно, назавжди. І велика українська тінь, в який працює чи не 99% вітчизняних агрокомпаній. Не лише тому що їм так зручно. А тому що по-іншому ніколи й не було. І це катастрофа. «В нас є невеличка купа компаній в агросекторі, які є домінаторами, бенчмарками, яким залюбки дають гроші великі фінансові інститути, — каже Ліссітса. — Є велика купа компаній, які – not bankable. Це означає, що там тупо не ведеться фінансова звітність. Наприклад, ці самі гроші, які зараз виділятимуться від Єврокомісії в межах програми Ukraine facility — 9 млрд євро, вони не будуть їм доступні».
— А це велика кількість компаній?
— Величезна. У нас є близько 200 компаній на весь агросектор України, які є прозорими, зрозумілими, чистими. І є близько 50 тисяч компаній, які not bankable.
Читайте також:
Агроекспорт з України. В Мінагрополітики розповіли про нові показники — що відбувається
— Тобто всі?
— Велика, переважна кількість. Середній, дрібний бізнес, він у нас not bankable. Я вирішив, що перед пенсією спробую змінити цю екосистему. Ми почали працювати над навчанням для цих маленьких, середніх бізнесів. Цього року разом з IFC, Райфайзенбанк, Horsch, МХП і IМК запустили [освітню] програму «Агрокебети. Рости своє». Ми хочемо навчити фінансовій грамотності, як показати звітність, залучити інвестора, презентуватися тощо. Ми хочемо, щоб на фініші деяких проєкти були профінансовані Райфайзеном, а можливо IFC. Отже роблю презентації, їжджу по потенційних спонсорах. Єврокомісія задекларувала видачу цих грошей [9 млрд євро] під бізнес ще в середині минулого року, у нас вже кінець 2024-го гроші ці, по суті, не виділені. Півтора року витратили на якісь бюрократичні процедури. Коли ці гроші будуть виділені, також ще невідомо, тому що кожна країна в ЄС вставляє в ці розмови свої «3 копійки». Усі хочуть підтримувати український бізнес, підтримувати приватні інвестиції в економіку України під час війни, але рухається воно дуже повільно і дуже складно. Тобто війна не війна, але вони включають усі свої класичні традиційні інструменти, ризикові та неризикові. Нам треба жити зараз. Ті, хто вірять, що якісь приватні інвестори з Америки набіжать в Україну під час війни і будуть вкладати свої гроші без якихось гарантій, цього не буде. Потрібні прості, зрозумілі інструменти. А вони прив’язані до того, що насправді українські активи на сьогодні абсолютно нічого не варті. Якщо до початку повномасштабки капіталізація компанії ІМК була $320 млн, то зараз, в кращому випадку, $80−90 млн (йдеться про украінську аграрну компанію з топдесятки, Ліссітса є гендиректором ІМК — Ред.). Астарта, яка була до війни $600 млн, зараз $120 млн. Наш елеватор на 100 тисяч тон в Чернігові, який ми закладали під заставу в банках під $20 млн, зараз аж $3 млн. Грубо кажучи, якщо ми хочемо десь взяти гроші, то у нас для цього немає застави. Тому, відповідно, ті традиційні інструменти, кредити під заставу які є в банках або які є в міжнародних фінансових установах, не будуть працювати під великі проєкти. Тому має бути проєктне фінансування, де, по суті, виділятимуться кошти без застави, з тривалим перехідним періодом, без виплати відсотків за кредитом. А відсоткова ставка має бути якась розуміла. Якщо зараз хтось буде брати гроші в якійсь інституції, в тебе ставка буде близько 10% в доларах — це дуже дорого. Починати бізнес зі 10% ставки [у валюті]— навіть медичний канабіс не впорається.
Читайте також:
Екстрене гальмування. ЄС ввів мито на продукт, за продажами якого Україна стала одним зі світових лідерів
— Нещодавно NV говорив з Петром Крогманом, президентом Українсько-чеської торгово-промислової палати та власником агрокомпанії Agromino, що працює серед іншого у прифронтових територіях. Він сказав: «Я говорив з послом Японії, також з американським посольством і посольствами Євросоюзу, Данії, Чехії, Кореї. Міжнародна спільнота каже — зробіть програму, яку ми будемо підтримувати. Але це повинна зробити Україна». Тож перший очевидний крок до міжнародного фінансування має зробити держава. Про що йдеться? І хто проти?
Теги: Китай Євросоюз Єврокомісія Інвестиції Експорт Фермери Мито Кукурудза Урожай Українсько-польський кордон Війна Росії проти України Алекс Ліссітса УКАБ
Читати далі
Источник