Втрати українського агробізнесу перевищили $10 млрд. Тарас Висоцький про суди з російськими мародерами і рекордну врожайність — інтерв’ю

1 липня, 12:25 Поділитися:

Автор: Олександр Пасховер

Об’єми українського експорту зернових та олійних наблизилися до довоєнного рівня. Незважаючи на втрати від війни аграрії нарощують свій потенціал, і готуються до низки судових процесів проти Російської Федерації.

В кабінеті в.о. міністра аграрної політики та продовольства Тараса Висоцького висить картина на якій зображений збір врожаю 1984 року. Несподівано автор цього радянського агітпропу, поміж ЗіЛів та тракторів Харківського заводу помістив комбайн німецького концерну CLAAS, взірець капіталістичного машинобудування. Здається навіть Висоцький тим здивований. Єдине що його виправдовує, він на два роки молодше цієї картини.

Відео дня

«Тож бачимо що 40 років тому були застосовані максимально передові технології того часу, — аналізує він картину. — Але я певен, зараз то був би зовсім інший краєвид. Все було б у дронах, самохідних оприскувачах, автопілотах і з набагато меншою кількістю людей». Після цього екскурсу в рік 1984, NV хутко повертає Висоцького в рік 2024, який видався набагато цікавішим за будь які фантазії радянського художника.

МАШИНИ ЧАСУ: Висоцький проводить імпровізований лікнеп з історії сільского господарства України / Фото: NV

Незважаючи на наслідки російської агресії та фактично 11-рік війни, українські аграрії встановлюють рекорди врожайності, тримають високу планку експорту, розпочинають кампанію з полювання на російських грабіжників українського збіжжя і зовсім не поспішають продавати землю будь-кому. В інтерв’ю NV в.о. агроміністра чимало цифр, забагато слів, трішечки сліз і крихта надії, що наступний маркетинговий рік буде для фермерів не гірший за той, що минає.

— Це був хороший рік?

— Якщо прибрати війну, через яку неможливо позитивно описати цей рік, то для агросектора це був гарний рік, а саме з погляду обсягів виробництва, врожайності. В перерахунку на один гектар була рекордна врожайність.

— За всіма культурами?

— Якщо ми беремо зернові: ячмінь, пшениця, кукурудза, у 2023 році середня врожайність була 55,2 центнери на гектар. Попередній найкращий показник був у 2021 році, коли була середня врожайність 53,9 ц/га. То ж була рекордна в історії незалежної України врожайність. Об’єктивно, ця рекордна (середня) врожайність — завдяки кукурудзі. За рахунок того, що частка кукурудзи в зернових зросла, вона підтягнула цю врожайність.

— І на який загальний обсяг врожаю ми вийшли за фактом закінчення маркетингового року?

ДВІ ГОЛОВИ КРАЩЕ: Майже всю статистику галузі Висоцький тримає в голові. Що в неї не вміщується тримає в смартфоні / Фото: NV

— Фактично ми говоримо про 60,5 млн тонн зернових і 22,5 млн тонн олійних. Тобто 83 млн тонн. В 2021-му році в нас було 108 млн тонн. Тож в межах контрольованої території, врожай на рівні 2021-го року. На експорт відправлено десь 51,5 млн тонн [зернових]. І за цей же період ми виходимо на 19 млн тонн олійних, плюс продукти переробки. Тобто, фактично, ми можемо говорити про 70 млн тонн, це зернових і олійних.

— При цьому у нас 19,1% ріллі під тимчасовою окупацією. Це десь 6 мільйонів гектарів випали з ринку. Яких матеріальних втрат зазнали аграрії?

— Перший етап, коли росіяни окупували Херсонщину, і просто крали те, що вже вирощено і зібрано на елеваторах. Там йшла мова до 2 млн тонн. На цих [окупованих] територіях за цей час фактично вже збирали два врожаї. Перший, що було посіяно у 2022-му році, і у 2023-му. Ячмінь, пшениця. Кукурудза там майже не сіється. Два рази по 8 млн тонн, і 2 млн тонн тих, що зафіксували на елеваторах, тож, за цей період можна вже говорити наближаємося до 18−20 млн тонн. Якщо говоримо про кількість суб’єктів, це 4 650 підприємства залишилися в окупації. Втрачено приблизно 10 млн тонн ємності по зберіганню. Це елеватори. Що дуже важливо, втрачено 30 тисяч садів, це 28,5 тисяч гектарів багаторічних насаджень. І сади, це ж десятиріччя [щоб виростити]. Для порівняння, ми за 2 роки видали гранти на 2,5 тисячі га садів для всієї України. А тут 28,5 тис га, тобто це на десятки років роботи, відновлення. Я б додав до втрат 86 тисяч поголів’я свиней, 3,2 мільйона голів птахів. Одна лише Чорнобаївка — це 2 мільйони поголів’я. Це те, що зафіксовано. В цілому прямі втрати з погляду вартості — до $ 10 млрд. З них основні — це техніка. Понад $ 5,5 мільярдів. Лише елеваторне обладнання — $ 2,5−3 млрд.

Читайте також:

Сільське господарство і торгівля. Як бізнес витрачає кредити, отримані під держгарантії

— Оскільки ми маємо більш-менш зрозумілі вимірювальні параметри втрат, у який спосіб ми саме зараз намагаємося, скажімо через міжнародні суди отримати компенсації від Росії? Що зараз відбувається з цим процесом?

— Формується реєстр збитків. Зараз дописується програмний продукт, от-от має влітку він запуститися. Там всі суб’єкти господарювання матимуть змогу фіксувати свої збитки. Адже щоб йти до суду, чи в інші інстанції, треба ця доказова база. Тому зараз, все, що треба робити — фіксувати. Треба звернення до ДСНС, поліції, зафіксувати втрати, зробити їх оцінку. Ми ж не сумніваємося, що агресор все буде оскаржувати. Для того щоб все було юридично зафіксовано, треба запустити цей реєстр. І тоді робити наступні кроки.

— Але вигравши зараз бодай один такий суд, можна створити прецедент, на який потім буде спиратися суд. Так же можна чекати ще 100 років.

— Можна, але не дуже ефективно, скажімо йти до суду окремо з кожним кейсом на $ 100 млн. Насправді треба зрозуміти, що тут швидкого рішення, на жаль, немає. Будь-які кейси все рівно це роки. А запуск реєстру це важливо. У міжнародному правовому полі буде визнано, що те, що є в реєстрі пройшло процес відповідності.

— Зараз, в ці хвилини російські трейдери продають на міжнародному ринку своє зерно, разом з зерном, яке було ними вкрадене в Україні. Британці пропонують запровадити систему хімічного аналізу, яка визначає походження зерна пшениці, яку Росія постачає на світові ринки. Так можна визначати чи це зерно крадене, чи ні. Коли запрацює ця система? Наскільки вона ефективна? І на який ефект ми можемо розраховувати?

СПОСТЕРЕЖЕННЯ: На відміну від російських окупантів ці руки нічого не крали / Фото: NV

— Ми ще у 2022 році за допомогою супутникових знімків показували: от виходить судно, з явно краденим зерном, через міжнародні канали спілкувалися з кінцевим споживачем, просили, щоб вони все-таки відмовлялися, й не купували його. Але в будь-якому разі, просто на базі супутникових знімків такі докази недостатні. Тому що Росія теж вирощує багато зернових. Тому лише за допомогою дуже високоточного аналізу, порівняння зразків зерна, навіть одного й того ж сорту, можна довести [місце походження врожаю]. Є специфіка регіону, ґрунту, що може підтвердити, що цей штам може бути лише з Херсонщини чи Запоріжжя тощо. От зараз є ідея з британцями запустити цей лабораторний аналіз. Для цього напрацьовувалася порівняльна база. Ми надавали зразки, які у нас є в доступі з цих регіонів. Потім можна брати пробу з судна Х, і довести — так, це наше зерно.

— І коли ми розпочинаємо цей проєкт?

— Наша ціль розпочати роботу лабораторії в серпні-вересні.

Читайте також:

Сальдо дозволив російським експортерам вивезти з окупованої Херсонщини зерна на 6 мільйонів євро — Схеми

— Які наслідки для росіян, коли британська лабораторія підтвердить що за всіма характеристиками зерно на цьому кораблі вивезено з Херсонщини?

— Це доказова база за якою можна ці збитки фіксувати у згаданий вище реєстр.

— А може цей аналіз який доводить, що це крадене зерно, бути підставою для миттєвого арешту судна, штрафних санкцій тощо?

— Це залежить від того, хто власник судна, чия юрисдикція. Але це буде підставою для подання. Якщо це запрацює у серпні, то вже можна почати це застосовувати.

— Інша тема. Фермери, які працюють біля кордону з Російської Федерацією, чи в безпосередній близькості від лінії фронту в буквальному та переносному сенсі працюють на мінних полях. Один з них, чеський підприємець Павло Крогман, чиї активи розміщенні зокрема в Харківський області, в інтерв’ю NV розповів, що тамтешні аграрії, на відміну від інших, втрачали тричі. Першого разу — при окупації і деокупації, коли росіяни вкрали техніку та вражай. Другі втрати — знищена інфраструктура, великі логістичні видатки. GPS-сигнал там не працює. Третій раз — забудова ріллі фортифікаційними спорудами, це тисячі гектарів знищених полів. Є пряма загроза відмирання цілого регіонального кластера. Чи отримують ці фермери компенсації, додаткову допомогу, від кого та якого розміру?

— Це актуально не лише для фермерів Харківщини, просто там найбільший кордон з Росією. А ще це актуально й для Донецької, Запорізької, Херсонської, Сумської і Чернігівської області. Але дійсно найбільший об’єм, де необхідна допомога — це Харківська область. В 25 кілометровій зоні [від кордону з Росією, чи лінією фронту] від півночі Чернігівської до Миколаївської області знаходиться приблизно 2,1 млн га земель. Зараз обробляється приблизно 50% з цього обсягу, десь 1 млн га. Це ми оцінювали через супутникові знімки, через опитування і комунікація з місцевими адміністраціями. Об’єктивно собівартість виробництва там набагато вища аніж в інших територіях. Складна логістика, ризики перевізників, прямі втрати через постійні активні фази бойових дій. Ось Вовчанська громада, посіяли у квітні, а у травні там їм все зруйнували. Мало бажаючих працювати там, то звісно треба більше сплачувати. Втрати тамтешнього фермера приблизно до $ 250 на гектар. Це більше ніж у інших усіх територіях. Наприклад всі заробляють, а в них немає навіть нуля, тобто хоча б беззбиткового виробництва. І разом з тим у цих територіях об’єктивно інших бізнесів майже немає. Для економічного життя цих регіонів критично важливо, щоб люди залишалися і працювали там. А в них немає змоги. І у нас в бюджеті змоги немає [виплатити компенсації] це 8−10 млрд грн [на рік].

— Європейська Комісія, представники ФАО (продовольча та сільськогосподарська організація ООН), ЄБРР, USA, Швейцарії, Канади, Чехії, Німеччини, Нідерландів, Японії, Кореї ладні вкластися в спецфонд для вирішення цієї прикордонної агропроблеми. Якими аргументами ви їх переконували?

Читайте також:

Найважливіший чинник. Яким чином ще й під час війни цього року аграрії отримують рекордну врожайність

— Нам дуже важливо, щоб на цих територіях зберігався розвиток життя. Тобто необхідно не допустити спустошення цієї території. Будь-яке відновлення це завжди вийде дорожче, складніше аніж її утримання. Тоді вже йтися про мінімум $ 1 тис на гектар. Крім того, в світі кількість ґрунтів, родючих земель зменшується, а чисельність населення збільшується. Тож не можна допустити, що коли війна завершиться, ми переможемо, а два мільйони гектарів будуть втрачені. Всі ресурси, які є в світі, вони мають бути доступні для подолання глобального голоду, продовольчої кризи. Ми ще не маємо офіційного підтвердження, що хтось готовий надати щось. Саму ідею ми офіційно представили 20 червня, розіслали всі обґрунтування, і будемо далі з липня збирати зворотний зв’язок. Завдання максимум [зібрати] $ 200 мільйонів на цей маркетинговий рік, тобто до травня наступного року. Навіть якщо на самому початку буде $ 5−10 млн — це важливо. Треба починати. Людям дуже важлива впевненість, що підтримка буде.

— З січня 2024-го в Україні відкрився ринок землі і для юросіб. (Для фізосіб він відкрився 1 липня 2021 року). Які результати цього півріччя?

— Всього за це півріччя з 1 січня до 13 червня було укладено 46.570 угод [купівлі/продажу], і це на площу 139 тис га. Всього рілля в Україні 32 млн га. Тобто складених угод менше аніж піввідсотка. Це небагато. Практика обсягу подібних угод в Європі — 2−3% на рік. Юридичні особи купили 27 тисяч гектарів фізичні — 112 тис га. Тобто юрособи залишаються в абсолютній меншості.

— Такий кволий обіг на ринку землі, це винятково вплив війни, чи це ми надто перегріли свої очікування?

— Насправді це були перегріти очікування. Причому двічі. Земельною реформою я займався з вересня 2019 року. Ми й тоді говорили, що не буде ніякого масового розпродажу. І прийшло 1 липня 2021 року (відкриття ринку землі для фізосіб) і всі самі побачили, що немає ніякого масового розпродажу землі. І те ж саме його немає зараз. Як би це банально не звучало, земля, в нашій історії, в нашому сприйнятті, чи навіть в ДНК має свої особливості. Всі про це знали і чули: про колективізацію, про голодомор про цінність землі. Друге, українці добре вміють рахувати. Здача землі в оренду дає 8−10% в річних у доларах. Це неможливо отримати ані в депозиті, ані в нерухомості. До того ж, це ресурс, який за своєю суттю відновлюваний. Через 10 років ти отримав за оренду, ці саме гроші як за її продаж. Люди це розуміють. Тому в кінцевому результаті продають виключно в випадках форс-мажорів. І навіть в умовах війни ми бачимо, що цього [розпродажу землі] не буде. А чому така мала частка юридичних осіб? — питаєте ви.

— Я не питав.

— Це не вигідно. У нас немає в Україні доступу до величезних довгострокових фінансових ресурсів. За вартістю ресурсів, кредитів це просто невигідно ці гроші вкладати в землю. Вони не окупляться. Оренда — набагато кращий бізнес-план.

НЕГЛУХИЙ КУТ: Робоче місце керівника галузі, що є найбільшим експортером України, виглядає доволі аскетичним / Фото: NV

— Це означає, що ідея ринку землі провалилася, чи ми просто надто запізнилися з нею, і це треба було робити років 10 тому?

— З погляду капіталізації — так. Зараз це не той час, що можна дійсно додатково залучити величезну кількість інвестицій під цей ресурс. Але є позитив. Тому що все одно в таких сферах, де є довгострокові інвестиції, ну от скажімо майже усі сади ростуть на куплених землях. Особливо там де їм вже 25 років. Якщо будують меліорацію, то тільки перед тим як купують землі. Тобто це все рівно корисно купувати землі, для тих сфер, де є довгострокові інвестиції — перш за все сади і зрошення.

— Що нам очікувати від наступного року?

— Ми очікуємо виробництво зернових на рівні 56 млн тонн, олійних на рівні 21 млн тонн. В цілому виробництво на рівні 77 млн тонн. Це непоганий результат. Все-таки вдалося витримати логістичний виклик. Він ще залишається, але логістика буде доступна і відповідно дешевше. Це означає що агросектор мав би формувати хоч не рекордний, але позитивний фінансовий результат, за рахунок непоганого врожаю, здешевлення логістики. Нехай і з шістьма квотами, але для більшості української агропродукції пролонгована Зона Вільної Торгівлі з ЄС, а це доступ до великого ринку. До того ж, аграрії, особливо ті хто хочуть йти в диверсифікацію, в переробку, зараз спробують отримувати кошти через державні банки, які підписали меморандум в рамках Ukraine facility (протягом 2024−2027 років 50 млрд євро від ЄС, на фінансування держбюджету, стимулювання інвестицій, кошти на розвиток). Це історія не на місяць, але вже можна розпочинати думати про розвиток, а не лише про виживання.

Теги:   Війна Росії проти України АПК Аграрій Зерно Міни Логістика ЄБРР Урожай

Читати далі
Источник