Поріг входу в бізнес — $25 тис. Як підприємець втратив все в рідному Покровську, прогорів у Львові, а тепер годує суші Київщину

21 червня, 04:30 NV Преміум

x1 0:00 – 12:22 Автор: Олександр Пасховер

Андрій Черіба потягом року відкрив два суші-ресторани в Київській області і готується відкрити ще два. Як це йому вдається? 

До зали ресторану японської кухні Nami Rolls, що в Білогородці (Київська область) заходить дуже заклопотаний легінь. Його руки зайняті двома коробками. Плечем, притиснутим до вуха, він тримає телефон. У такому положенні равлика чимчикує залою власного бару, обіцяючи комусь на тому кінці слухавки, що за 15 хвилин приїде і до них.

Реклама

«Тільки-но туди привезли обладнання, — пояснює він журналісту NV, який понад години очікував на нього. — Я перепрошую, мушу їхати».

Тож поки Андрій Черіба, а саме так зовуть цього заклопотаного ресторатора-початківця, поїхав на термінову зустріч, де зводиться ще один його заклад, є час аби розказати про те, хто він, звідки, чим зацікавив NV і чому про свій бізнес він каже: «Найважчий та елементарний. І я не знаю, як це поєднується».

28-ми річний Черіба — один з героїв серії статей NV про бізнеси, засновані внутрішньо переміщеними особами (ВПО) на їхньому новому місці поселення. Історії, які висвітлюватимуть складнощі і водночас успішність інтеграції в нові громади. Історія перша.

Як це було

Отже, Черіба та його родина — ВПО з Покровська. Місто, яке на мапі ще є, а на землі вже нема. Битва за Покровськ тривала майже два роки, чи не найдовше в російсько-український війні. Тепер посеред цієї знелюднілою пустелі, серед бетонних руїн траурною стрічкою майорить триколор.

До повномасштабного вторгнення російських окупантів чисельність населення в Покровську перевищувала 60 тис., а разом з містом-супутником Мирноградом понад 100 тис. Економічно розвинуте місто. Тут працювало найбільше в Україні підприємство з видобутку коксівного вугілля. Водночас це був і молодіжноцентричний край. Сюди в 2014 році в результаті російської окупації частини Донбасу переїхав Донецький національний технічний університет, а за ним і студенти звідусіль.

Читайте також:

«У нас до біса важко. Ми несемо багато втрат», — розмова з Полевим з 7-го корпусу ДШВ про Покровськ

Під ці реалії ще юний Черіба відкрив в рідному місті невеличкий бар. «І він давав великий прибуток, — доповнює Черіба, який тільки-но повернувся до розмови з кореспондентом NV. — Там був дуже гарний ремонт, все футуристичне, інноваційне. Заходиш, і – вау, прикольно».

Реклама:

В перекладі на менш емоційну мову це означає бар площею 50 метрів квадратних, фіолетові стіни, білі дивани, їжа, напої, кальян, ігрові кімнати, РlayStation-5. От такий Лас-Вегас на окраїні шахтарського містечка.

Але російська навала 2024 року поклала край цьому роздоллю, та й всьому живому, що було у Покровську. І цивільне населення було змушено рятуватися втечею. «Я зібрав сім’ю, взяв машину, посадив туди [свою] дівчину, маму та сестер, і ми вп’ятьох поїхали до Львову», — згадує Черіба.

Львів — це те місто, в якому молодий підприємець зробив найбільшу помилку в своєму діловому житті, прагнучі відтворити тут свій покровський досвід. Тобто відкрив подібний заклад, але вчетверо більший за площею та з іншими аматорськими надлишками.

«Відкрились неправильно — визнає він, — зробили рекламу неправильну, і тому закрились».

Ця помилка стала Черібі високооплачуваним уроком.

На сайті opendata.ua вказано, що його львівський заклад в перший рік свого існування отримав збиток в 1,49 млн грн, в другий — 442 тис грн. Андрій з такою оцінкою не погоджується, каже, що з точки зору його бухгалтера все було не так погано. Тобто погано, але не так. Про конкретні цифри говорити не хоче.

—  Скільки треба було інвестувати в львівський проєкт? — запитує журналіст NV.

— Дуже великі кошти, я не хочу говорити, — відповідає підприємець.

— Добре, спробую бодай наблизитися до цієї цифри. $100 тис?

— Десь вдвічі більше, — вмикається Черіба в цю гру. — Це були наші інвестиції, запозичення тощо.

Всеволод Поліщук, львівський ресторанний маркетолог, співзасновник агенції Readyto не здивований результатом. «Помилки у Львові роблять не лише внутрішні переселенці, так само часто залітають без підготовки у ресторанний бізнес львів’яни, і навіть досвідчені ресторатори з Києва ламають зуби об львівський ринок», — резюмує він. Зазвичай після такого не підіймаються, подекуди навіть не намагаються. Черіба спробував і піднявся.

Реклама:

Новий старий формат

Тепер більш ніж задоволений собою бізнесмен водить для журналіста NV на персональну екскурсію у новеньку кухню. Свята-святих будь якої ресторанної індустрії. За столами пораються дівчата — золотий запас його мережі суші-бару Nami Rolls.

Непекельна кухня / Фото: NV/Олександр Мєдвєдєв

Зранку достатньо і двох пар рук, на піку роботи знадобиться третя пара. Якщо станеться аврал, то вже і Андрій здатен взяти до рук ножа чи сісти за доставку. «Я працював кур’єром, сушистом, адміністратором», — перелічує він свої тимчасові обов’язки. Але тепер на таке перевтілення не буде часу. Андрій просто зараз відкриває чергову точку суші-бару в передмісті Києва. І це менше аніж за рік.

«Ми вирішили знаходити якесь маленьке місто, схоже на Покровськ, — розповідає Черіба про свою нову тактику. — Я приїжджав, жив там тиждень, їздив по селищах, дивився як люди живуть, на яких машинах їздять. Говорив з людьми. Мені, до речі, розказали, що тут багато переселенців живуть».

Тоді ж він активно розпродавав майно та техніку з львівського проєкту, і розпродаж йшов кволо, подекуди не йшов зовсім. «Досі продаю — зауважує Черіба. — Нещодавно, до речі, продав посудомийку».

На питання журналіста NV, чому не скористався можливістю отримати грант на відкриття бізнесу, лаконічно відповідає: «Там виникає зобов’язань більше, ніж можуть дати ці гроші».

Їжа на винос дедалі стає все більшою часткою в доходах ресторанного бізнесу / Фото: NV/Олександр Мєдвєдєв

Тож у серпні 2025-го Черіба відкрив свій перший суші-бар під Києвом в містечку Хотів, за півроку другий — в Білогородці, і от зараз на підході ще дві точки — на Софіївській та Петропавлівській Борщагівці. Мета підприємця за наступний рік вийти на власну мережу в 10 закладів японської їжі. Він відчуває, що нарешті намацав у індустрії пульс. І це до певної міри так.

Реклама:

«Під час війни стався ренесанс суші, — стверджує Ольга Насонова, співзасновниця Національною ресторанної Асоціації. — Це пов’язано з тим, що суші – зараз це така доступна екзотика».

Насонова відзначає одну, не всім очевидну, але важливу перевагу кухні, що орієнтується на виготовлення суші – невибагливість виробництва в порівняні з іншими напрямками ресторанного бізнесу. Для японської кухні треба значно менше обладнання, тому що це холодний процес. З теплового обладнання — хіба що рисоварка та невелика плита для начинок.

«Це, в принципі, холодна закуска, і вона не потребує складного обладнання, — підкреслює Насонова. — Наприклад, для суші на відміну від піцерії не потрібні 40 кВт. Там не потрібна особлива вентиляція. З точки зору росту цін на електрику і роботи на генераторах, суші точка досить вигідна».

Поріг входу в такий бізнес близько $50 тис. Але якщо купувати б/у обладнання, може зщулитися і до $35 тис, стверджує досвідчена експертка ресторанного бізнесу.

Але Андрій Черіба каже, що зміг втиснувся і в $25 тис. Щоправда такий мінімалізм був можливий лише за умов, що ремонт він робив власноруч та ще й за ідеальних орендних умов, які надав власник приміщення. Тим більше, що в новому бізнесі Черіба робить ставку на доставках делікатесів. Це не унікальна пропозиція, але цілком очевидна.

«Я працюю з мережею Япіко [відкрилася в Києві в лютому 2025-го], — продовжує Насонова, — і заклади в Харкові, в них майже половина [доходу] – це доставка». Доставка це ще одна індустрія. Її можна віддати на аутсорсинг і втратити частину доходів, а можна обрати ризиковану тактику відмови від сервісу кур’єрських агрегаторів (Glovo, Bolt Food), які беруть високу комісію, подекуди до 35%. За таких умов ресторанам важко утримати належну маржинальність.

Реклама:

Тож досвідчений львівський ресторатор Поліщук каже, що власна доставка — це дійсно оптимальний варіант. «Більші мережі в принципі можуть дозволити собі власну кур’єрську доставку — каже він. — Варіантом може бути кластерне об’єднання, але я пробував організовувати своїх партнерів та замовників в об’єднання для спільної промоції та логістики доставок у 2020-му році, і не сказав би, що українські підприємці готові до такого ментально».

Так чи інакше бізнесмен родом з Покровська вже зробив свій вибір. Він організовує власну доставку, працюючи через спеціалізовану платформу Choice QR. Це IT-розробка з українськими коріннями, що надає цифрові рішення, в тому числі для систем доставки та мобільних застосунків, що відгризають ринок у транснаціональних агрегаторів на користь таких підприємцям як Черіба.

Андрій Черіба та його власна справа / Фото: NV/Олександр Мєдвєдєв

Це до крайнього ступеню важливо для підприємців, хто починає бізнес далеко від свого дому, де було все знайоме, всі знайомі і ти всім знайомий. Але тепер все з точністю до навпаки.

Ще один — і це вже світовий тренд — грає на боці Черіби. Про це розповідає Насонова. Років сім-вісім тому у США колеги по ресторанному бізнесу звернули її увагу на те, що в світі зростає інтровертність. Суспільне та ділове життя пішло в онлайн, це значною мірою стосується і їжі.

«З’явилося поняття homing — перебування вдома, — пояснює Насонова. — Домашня територія вважається безпечною. Оцей homing став світовою тенденцією». Простою мовою, в гостях добре, а дома краще. І мало хто в світі так гостро це відчуває, як українці в цілому, а ВПО безпосередньо”.

«Я кажу чесно: я не знаю, з чим я ще стикнуся і що буде, — розмірковує про своє бізнес-майбутнє Черіба. — Якщо буде якась проблема, буду залучати людину, яка знається на цьому».

Реклама:

Теги:   Війна Росії проти України Допомога ВПО Покровськ Ресторанний бізнес Підприємці

Читати далі
Источник