Попит на які центри відновлення є зараз та чому це вчасна інвестиція
19 червня, 13:30
Сьогодні в Україні формується запит, масштаб якого ще не до кінця усвідомлений.
Йдеться як про поранених, людей з ампутаціями чи важкими травмами, так і про сотні тисяч військових, які місяцями та роками перебувають у стані хронічного фізичного та психологічного виснаження.
Реклама
Якщо з цим не працювати системно та контрольовано, виснаження накопичується і може призводити до серйозних психологічних проблем, втрати мотивації, зниження здатності ухвалювати рішення, погіршення якості виконання завдань, небажання залишатися в строю, а в найважчих випадках — до кризових станів і зростання суїцидального ризику.
Україна ще тільки вчиться бути готовою до цієї реальності — від інклюзивності просторів і доступності послуг для людей із фізичними травмами до системної психологічної підтримки та повноцінної інфраструктури психологічного відновлення.
Працюючи у сфері психологічної підтримки військових з грудня 2022 року, ми побачили цю проблему зсередини. Через наші програми відновлення пройшли представники сотень військових частин. Ми комунікуємо з підрозділами та радимося щодо психологічної стійкості й стану бійців. І дедалі частіше чуємо від психологів або командирів питання: куди направити військових після бойових завдань, щоб вони пройшли якісне відновлення? Та, на жаль, сьогодні в Україні таких можливостей майже немає.
Це не означає, що нічого не робиться. За останні роки з’явилося багато ініціатив, пов’язаних із психологічною підтримкою військових: працюють фахівці, благодійні організації, волонтери, локальні проєкти, є місця, де військові можуть кілька днів пожити чи відпочити. Усе це важливо і потрібно.
Але комплексного рішення немає. В Україні досі відсутня цілісна система, яка могла б приймати військових після бойових завдань і давати їм не просто перепочинок, а повноцінне психологічне відновлення. Ті, хто залишається в строю, часто працюють на межі власних можливостей, це вже виклик, який не можна відкладати. Якщо люди залишаються в строю роками, держава та суспільство мають навчитися не лише вимагати від них стійкості, а й давати ресурс, щоб цю стійкість зберігати.
Реклама:
Оглавление:
Що є сьогодні – і чого не вистачає
Якщо говорити саме про діючих військових — людей, які залишаються в строю і потребують підтримки до того, як виснаження призведе до критичних наслідків — більшість рішень для їхнього відновлення точкові. Зараз мова не про реабілітацію чи програми для ветеранів. Це окремі напрями з власною логікою і потребами. Що стосується саме психологічного відновлення для діючих військовослужбовців, то можна зустріти пропозиції кількаденного відпочинку, але без психологічного супроводу. Десь є консультації психолога, але немає середовища, яке допомагає не просто перепочити, а справді відновитися й підготуватися до повернення в службу.
Справжнє відновлення не може бути хаотичним. Воно має поєднувати безпечне середовище, зрозумілий розпорядок, психологічний супровід, групові та індивідуальні заняття, фізичну активність, сон, харчування, соціально-культурну частину й практики, які допомагають людині краще впоратися зі стресом. Саме такий комплекс дозволяє не просто «дати людині відпочити», а стабілізувати стан, пропрацювати найгостріші переживання й травматичний досвід, повернути ресурс і підготувати до подальшого виконання завдань.
Тому центри відновлення потрібні не як альтернатива всьому, що вже існує, а як наступний рівень розвитку цієї сфери — місце, де ці елементи зібрані в одну стандартизовану програму, сумісну з реаліями військової служби.
Центр відновлення як прототип системи
Минулого року ми вирішили провести програму відновлення в Україні. Зазвичай наші групи складаються приблизно зі 100 учасників, але вже на етапі підготовки стало зрозуміло, наскільки складно зараз знайти в Україні навіть локацію для 50 людей, яка дозволяла б повноцінно реалізувати всі складові програми: проживання, психологічну роботу, групові та індивідуальні заняття, фізичну активність, безпечний простір і необхідну інфраструктуру.
Реклама:
Саме тоді нам остаточно стало очевидно: без власної інфраструктури Україна не зможе покрити реальний масштаб потреби. Закордонні проєкти важливі, але вони завжди будуть обмежені логістикою, ресурсами, кількістю людей, яких можна охопити, і складною координацією між різними державними структурами.
Читайте також: «Тож я кажу дружині: двох ніг немає». 29-річний ветеран Поворозник — про важке поранення під Волновахою, шалене бажання жити і відновлення
Тому ми плануємо створити центр відновлення, який зможе надавати підтримку приблизно 3 600 військовим на рік. Створення таких центрів — це складний і дорогий процес. Лише налаштування енергетичних систем на одній із ділянок під будівництво за попереднім можливим варіантом розрахунку становить близько 0,75 млн євро. А мова не тільки про будівництво, а й про формування команди, методології, операційної системи, стандартів роботи та довгострокового утримання. Це вже інший рівень задачі, який потребує стабільного фінансування й об’єднання зусиль держави, бізнесу, громадянського суспільства та міжнародних партнерів.
Подібний центр може покрити лише 1% потреби, яка на сьогодні існує. Це дуже мало у масштабах війська. Але сьогодні немає навіть цього. Тому перший центр — це не про «закрити всю потребу одразу», а про створити точку старту: показати, що така модель може працювати в Україні, а згодом — масштабуватися й адаптуватися в інших регіонах.
Де фондам шукати інвестиції
Створення такої інфраструктури потребує не лише державних рішень, а й довгострокових інвестицій та партнерств. І сьогодні це вже не лише український запит. Тема психологічної стійкості військових і систем відновлення викликає великий інтерес у міжнародних партнерів. Європейські країни уважно вивчають український досвід, бо дедалі більше усвідомлюють, що у разі великої війни їм також доведеться працювати з подібними викликами. Україна вже зараз проходить через процеси, до яких багато хто в Європі лише намагається підготуватися.
Реклама:
Саме тому інвестиції у створення центрів відновлення — це не лише підтримка України «тут і зараз». Це участь у створенні фактично нової моделі, якої сьогодні майже не існує у світі: системи психологічного відновлення діючих військових під час служби. Її основа — людиноцентричний підхід, у якому військовий не сприймається як ресурс, що має витримувати до останнього, або як пацієнт. Це здорова людина, яка виконує надскладну роботу в екстремальних умовах і потребує відновлення, щоб зберігати силу, гідність і здатність продовжувати службу.
І український бізнес може бути частиною цих змін. Бо сьогодні йдеться не просто про благодійність чи соціальну відповідальність. Йдеться про спільне створення нової системи, якої в такому вигляді ще фактично не існує у світі. Зараз той момент, коли бізнес, держава, громадянське суспільство та міжнародні партнери можуть разом створити систему, яка допоможе зберігати людей, на яких тримається країна.
Дуже важливо пам’ятати, що відновлення — це не додаткова опція чи «бонус». Це частина обороноздатності й прояв відповідальності перед тими, на кому ця обороноздатність тримається.
Теги: Військові Реабілітація Війна Росії проти України RECOVERY мережа реабілітаційних центрів
Читати далі
Источник