Хребет національної економіки. Чим живе малий і середній бізнес в Україні та як він відвойовує свою частку у національному ВВП

НВ Преміум

Хребет національної економіки. Чим живе малий і середній бізнес в Україні та як він відвойовує свою частку у національному ВВП

Автор: Світлана Угніва

Журнал НВ розповідає, чим живе малий і середній бізнес в Україні та як поволі відвойовує собі все більшу частку у національному ВВП.

НВ є медіапартнером спецпроєкту 100 найпомітніших малих підприємців України, організатори якого — компанії Rozetka та Visa. Філософія цього спецпроєкту походить з розуміння важливості підприємництва та приватної ініціативи для економіки країни — це створення робочих місць, поширення сучасної бізнесової культури, сплата податків до державного бюджету. Повну версію спецпроєкту ви можете прочитати у журналі НВ.

Р оман Набожняк, колишній військовий та ексспівробітник ІТ-компанії, майже три роки тому відкрив на київському Подолі кав’ярню-кондитерську Veterano Brownie. Він інвестував у цю справу на початку біля $50 тис., сподіваючись заробити на звичці киян пити каву з солодкими десертами. За 2021-й Набожняк отримав приблизно $200 тис. доходу.

«В моїй родині ніхто раніше підприємницькою діяльністю не займався, — розповідає він під час перерви між заняттями в Києво-Могилянській бізнес-школі. — Тож у цілому я не мав ніякого дотичного досвіду і все набуваю в процесі ведення справ і навчання».

Набожняк та подібні до нього підприємці — чи не найперспективніший сегмент української економіки: вони мають потенціал створювати робочі місця та змінювати культуру ведення бізнесу в країні, поширюючи моду на власну ініціативу.

Понад половину вітчизняного ВВП — прямо чи опосередковано — формує малий та середній бізнес (МСБ). На це вказує аналітика експертного центру Case Ukraine, що ґрунтується на даних Держстату. Той, у свою чергу, вважає малим бізнесом юридичних осіб зі штатом до 50 людей і річним доходом до 10 млн євро. Діяльність, що не досягає цього рівня, — то вже мікробізнес.

Середній рівень — це 50−250 працівників і річний дохід у 10−50 млн євро.

Частка малих підприємців в українській економіці досить стрімко зростає. Якщо в 2013-му внесок цього сегменту у ВВП становив лише 14%, то у 2020-му він забезпечив у ньому кожну четверту гривню.

Читайте також:

Хребет національної економіки. Чим живе малий і середній бізнес в Україні та як він відвойовує свою частку у національному ВВП

Краще просто не втручайтеся. Що малий бізнес думає про допомогу держави під час локдаунів — дослідження

Водночас на суб’єктів середнього підприємництва припадає понад 27%, і ця частка відносно стабільна.

А от великий бізнес вісім років тому забезпечував понад 28% ВВП, а за підсумками 2020-го — лише 22,3%.

Середній бізнес є найбільшим роботодавцем у країні. Натомість роль мікробізнесу об’ємніша і вимірюється не лише у вартості виробленої продукції, зазначає Володимир Дубровський, старший економіст Case Ukraine. Останній допомагає розкрити підприємницький талант та іноді виступає «колискою» для компаній зовсім іншого масштабу, пояснює експерт, згадуючи техногігантів, що розпочинали свій шлях у гаражах.

Спілка українських підприємців (СУП) у своєму минулорічному дослідженні нарахувала в Україні понад 1 млн підприємців. Більшість із них мають вищу освіту та розпочали справу у середньому 8,4 років тому завдяки власним заощадженням. Ледь не половина МСБ працюють у сфері роздрібної торгівлі, звітував СУП.

Такий бізнес здатен стати джерелом важливих економічних змін в Україні, вважає Катерина Глазкова, виконавча директорка СУП. «А підприємець у сучасному світі має бути новою рольовою моделлю», — додає вона.

«Україна розвивається, і у людей перед очима все більше прикладів найрізноманітніших бізнесів, побудованих з нуля, — зазначає Владислав Чечоткін, співзасновник онлайн-ритейлера Rozetka. — Як власник найбільшого в Україні маркетплейса бачу, як малі українські підприємці роблять значні успіхи в якості обслуговування, в підборі асортименту товарів, і через це — швидше ростуть».

І навіть попри те, що більшість малих підприємств не надто динамічно розвивається, а дрібним бізнесом часто займаються просто для виживання, це все ж важлива альтернатива соціальному утриманству, тобто життю на виплати від держави. «Мікробізнес у певному сенсі — це рятівний круг і амортизатор економічних негараздів, — пояснює Дубровський. — Тому він відіграє не стільки продуктивну економічну роль, скільки соціальну».

Хребет національної економіки. Чим живе малий і середній бізнес в Україні та як він відвойовує свою частку у національному ВВП

Фото: НВ

Усе починається з людей

Д ля започаткування будь-якої невеликої справи насамперед потрібні кадри. Навіть СЕО великих українських компаній турбуються про те, аби їхні бізнеси мали доступ до якісного людського капіталу, — на це вказують дослідження консалтингу KPMG.

Всі ті самі занепокоєння мають і малі підприємці. «Я ніколи не наймав людей, не звільняв, не знав, на що звертати увагу, як себе поводити, — розповідає Набожняк, засновник Veterano Brownie. — Я був емоційно дуже включений у процеси та часто сам був причиною конфліктів».

Також йому бракувало стратегічного бачення — мовляв, ціль була просто відкрити кав‘ярню. А що робити наступного дня, — не зрозуміло. І ніби ідея виглядала сучасно — заклади, подібні до Veterano Brownie, називають моноформатними, адже вони пропонують передусім класичний шоколадний десерт у 20 різних варіаціях. А ще — каву, печиво, набори для приготування брауні вдома та сувенірну продукцію.

Однак чіткий фокус ще не робить шлях підприємця менш тернистим. Набожняк зізнається, що очікування та реальність ведення бізнесу доволі сильно відрізняються. Перший рік роботи міг цілком стати останнім. «Виявляється, стільці ламаються, посуд б‘ється, люди звільняються або працюють не так, як ти собі уявляв», — каже підприємець.

Людський фактор визначає і формат бізнесу бренду Woodstuff — родинної справи, що випускає на столичній Старій Дарниці дерев’яні вироби: посуд, кухонне приладдя, сувеніри. «На вакансію smm-менеджера [менеджера з маркетингу та соцмереж] я отримую, скажімо, 200 резюме-заявок, а на виробництво — лише 20, — розповідає Алла Сенчило, співзасновниця Woodstuff. — Більше охочих працювати в сфері маркетингу, в офісі, ніж іти на виробництво». І от її компанія вже два місяці не може закрити вакансію оператора станків з числовим програмним управлінням. Хоча продукція бренду вже більш-менш відома — продається у мережі магазинів Сирне королівство, а також на платформах Rozetka, Etsy, Amazon.

Сенчило разом з чоловіком розпочала займатися цією справою десять років тому — у маленькій майстерні на 9 кв. м вони випускали лише вироби під замовлення. Розвивати бренд узялись п’ять років потому. «Ми просто робили ставку на якість і ніяк не виділяли свою компанію. Це, звичайно, було помилкою, — згадує підприємиця. — Треба мати впізнаваний бренд і лояльну аудиторію».

Хребет національної економіки. Чим живе малий і середній бізнес в Україні та як він відвойовує свою частку у національному ВВП

Колишній військовий Роман Набожняк майже три роки тому відкрив у столиці кав’ярню-кондитерську Veterano Brownie / Фото: НВ

Крізь вушко голки

К рім людського фактора, в бізнесі неабияку роль відіграють фінанси. Зараз, коли інфляція в країні перевищує 10%, доступ до капіталу ускладнений. Виникаючи у відповідь на зростання зарплат, інфляція змушує банки підвищувати ставки за кредитами. Окрім того, деяким малим підприємцям досі психологічно важко користуватися залученими грошима. Тому вони якщо і беруть їх, то у партнерів. І лише інколи наважуються продати частину бізнесу, аби фінансувати розвиток іншої його частини.

У дослідженні СУП аж 61% підприємців — тобто сотні тисяч людей — поскаржилися на відсутність доступних кредитів і джерел швидкого отримання оборотного капіталу.

Про доступне фінансування говорять і опитані НВ підприємці. Так, Woodstuff потребував грошей для сплати за гравірувально-фрезерне обладнання з числовим програмним управлінням, яке надійшло на початку року. «Нам не вистачало більше половини потрібної суми, і ми звернулися до банків по [державну] програму 5−7−9%, — розповідає Сенчило, співзасновниця бренду. — Декілька місяців збирали документи. Але, зрештою, була відмова — кредит за цією програмою не отримали».

Зрештою, Woodstuff довелося залучити фінансування досить дорого — під 18%. «Змушені були взяти, адже на той момент вже сплатили авансовий платіж за обладнання, яке нам дуже допомогло автоматизуватись і зрости в обсягах продукції», — пояснює Сенчило. Якщо минулого року її фірма випускала до 1,5 тис. одиниць продукції на місяць, то тепер, після придбання нового обладнання, потужність виробництва склала 3 тис. одиниць дрібносерійної продукції.

Попит на банківські гроші у МСБ стабільно високий. За даними державного Приватбанку, в цьому сегменті найбільша частка у кредитному портфелі вже традиційно залишається за агробізнесом — від 20% до 30%. Показник залежить від сезону, зазначає Разван Мунтяну, член правління Приватбанку з питань розвитку бізнесу. Після агро найбільше кредитуються представники торгівлі.

Читайте також:

Хребет національної економіки. Чим живе малий і середній бізнес в Україні та як він відвойовує свою частку у національному ВВП

Про що говорять банкіри. Топменеджери найбільших банків — про те, як пережити коронакризу, вести бізнес далі та кого кредитувати

Олександр Борисенко теж говорить із НВ про доступ до фінансування. Його з партнером видавництво FeelIndigo, що вже понад п’ять років виробляє настільні ігри, потребує інноваційного обладнання.

«Ведемо перемовини з виробниками автоматизованого обладнання, шукаємо майданчик, — розповідає бізнесмен. — Вже проглядав кілька локацій». Стартап FeelIndigo вів перемовини з банками, аби залучити кредит для закупівлі устаткування, але ставки виявилися зависокими.

«Ті умови, які нам пропонують, неприйнятні за відсотковими ставками, — ділиться своїми труднощами підприємець. — А програма 5−7−9% підійшла б нам, та, наприклад, Приватбанк не видає [такі кредити] під заставу того обладнання, що ми купуємо». Пошук дешевих коштів для Борисенка є критичним, адже власний виробничий майданчик допоміг би наростити оборот в кілька разів. Є ще й попит з інших країн: мовляв, у європейських колег подекуди виникають проблеми з поставками з Китаю, і вони шукають постачальника трохи ближче.

FeelIndigo пропонує продукцію як власної розробки, так і ліцензійну, адаптовану для локального ринку. Усе виготовлене в Україні. Для цього компанія працює з вітчизняними ілюстраторами, перекладачами, дизайнерами. За словами Борисенка, в країні бракує професійних виробників у цій ніші. «Ми різні частини гри у різних підрядників виготовляємо, — говорить він. — Хтось на упаковці спеціалізується, хтось на друку буклетів і так далі».

Розвиток понад усе

Щ е один виклик для українських МСБ — масштабування бізнесу. Більшість підприємців використовує соцмережу Instagram для того, аби просувати свої продукти, а то й продавати їх. Індустрія онлайн-платежів легко пристосовується до подібного формату, а логістичні компанії здатні налагодити доставку, коли у підприємця немає в штаті власних кур’єрів.

Але для просування в Instagram потрібен маркетинговий бюджет та фахова експертиза.

Втім, маркетинг — не єдина перепона.

Так, у подружжя Сенчило, що розвиває Woodstuff, є мрія збудувати цілий завод з виготовлення дерев’яних виробів, а в найближчих планах — розвивати бренд та збільшувати експорт до Європи. У них вже навіть були потенційні партнери з Іспанії. «Їх влаштувала якість. Але коли вони побачили, що основні роботи в нас робляться вручну, то стало зрозуміло, що ми не потягнемо обсяги», — нарікає Сенчило.

Нарощування потужностей вважає своїм завданням № 1 також і Світлана Зимня, головна у Farø Fine Foods. Продукція цього бренду — готова заморожена їжа у данському стилі. Здебільшого споживачам пропонуються традиційні для цієї країни м’ясні фрикаделі у різних варіаціях. Зимня вирішила, що це буде цікава альтернатива традиційним для українців пельменям та вареникам, в яких забагато тіста, а, відтак, і калорій. М’ясні страви Farø Fine Foods вже певний час продаються в кількох невеликих магазинах фермерських продуктів і через доставку.

Хребет національної економіки. Чим живе малий і середній бізнес в Україні та як він відвойовує свою частку у національному ВВП

Світлані Зимній, засновниці бренду готових заморожених м’ясних фрикадель Farø Fine Foods потрібне додаткове обладнання для масштабування і пришвидшення роботи, а для цього необхідні кредити / Фото: НВ

Аби забезпечити необхідні обсяги виробництва фрикадель, потрібно закуповувати нове обладнання. Йдеться і про пришвидшення технологічного процесу, і про додаткову шафу для заморозки. Без кредитів тут не обійтися, додає Зимня. Масштабування також допоможе оптимізувати витрати на складники виробництва — що більша партія закуповується, то дешевшою виходить ціна.

Свій бізнес Farø Fine Foods Зимня розпочала півтора роки тому на власній кухні. Вже за кілька місяців почала облаштовувати виробничий цех у кухонному приміщенні одного зі столичних ресторанів, що зачинився в минулий локдаун. Тож, підприємство доволі молоде, але засновниця, для якої це вже не перша спроба розпочати власну справу, відразу чітко розставила пріоритети. Серед них є і масштабування бізнесових операцій.

«У мене з самого початку була така ідея — продаватись у супермаркетах», — розповідає Зимня.

10 грудня її фірма здійснила першу поставку в дев’ять супермаркетів Сільпо у Києві. Перемовини тривали майже рік, а вимог від департаменту якості Fozzy Group, представники якого приїздили на виробництво, було чимало. Знадобився час, аби все врахувати.

Для цієї першої поставки необхідно було виготовити 330 упаковок, тобто 33 ящики фрикадель. «Для мене це велика партія, — підкреслює Зимня. — Щоб це виготовити, мені знадобилось два тижні. Треба пришвидшуватись». У найближчих планах підприємниці — закріпитися зі своєю продукцією у одній з найбільших торговельних мереж країни.

Чечоткін, співзнасновник Rozetka, впевнений, що українські підприємці мають свої переваги. «Це здатність виживати в будь-яких умовах і пристосовуватися до них: і в економічні, і в політичні кризи, і в пандемію, — каже бізнесмен. — Але це призводить до певних складнощів з побудовою довготривалих стосунків з клієнтами. Оскільки часто план українських підприємців „протриматися сьогодні, а далі видно буде“, вони не витрачають час і зусилля на втримання клієнтів, хоча саме на тих, хто купує постійно, заробляють свої основні кошти майже всі бізнеси».

Прогресивний зсув

Е нергійні та ініціативні підприємці — гарантія того, що економіка МСБ буде розвиватися протягом найближчих років. Якщо ж банки зможуть задовольнити їхній попит на кредити, а ринок праці — на фахівців, процес розвитку підприємництва пришвидшиться.

Частка малого й середнього бізнесу у ВВП країни зростає — і це є здорова тенденція, певен Дубровський, старший економіст Case Ukraine.

Банки ж налаштовані нарощувати обсяги співпраці з МСБ. «Приватбанк дивиться на перспективи кредитування бізнесу з великим оптимізмом», — зазначає Мунтяну, член правління державної фінустанови. За 11 місяців 2021 року кредитний портфель у сегментах мікро-, малого та середнього бізнесу цього банку збільшився на 4,5 млрд грн, або на 67%. У планах до 2024-го — примножити його в 2,2 рази, або на більш ніж 16,5 млрд грн.

Неабиякого значення для розвитку МСБ набула і цифрова складова. Так, Світлана Чирва, віцепрезидентка та регіональна менеджерка Visa в Україні, Білорусі та Молдові, гадає, що МСБ важливо передусім допомагати перейти в цифровий світ, адже підприємцям потрібно трохи швидше адаптуватися до нових потреб споживачів і реалій. «Це основне завдання, яке ми ставимо перед собою, розробляючи продукти та впроваджуючи технології для України», — додає топменеджерка.

Усе це допоможе МСБ змінити національну культуру підприємництва на краще. Самозайнятість і дрібний бізнес цілком властиві для українців, гадає Дубровський. «Структурні особливості, котрі ми успадкували від СРСР, суперечать національним фундаментальним особливостям, — робить висновок економіст. — Українці краще працюють у малому та мікробізнесі».

Читайте також:

Хребет національної економіки. Чим живе малий і середній бізнес в Україні та як він відвойовує свою частку у національному ВВП

Дмитро Нечитайло Два роки у сутінковій зоні

Що дрібніше бізнес, то менш він інтегрований в стару систему, представники якої звикли використовувати політичний вплив для отримання преференційних умов для своїх підприємств.

МСБ ж більшою мірою може виступати за чесну конкуренцію, не сподіваючись на якісь привілеї. А об’єднуючись, подібні підприємці висувають до держави такі вимоги, як судова реформа. «Цей зсув економічного впливу в бік МСБ є прогресивним», — підкреслює Дубровський.

Чечоткін так формулює свій авторський рецепт для підприємців: менше вагань, більше наполегливості, енергії, рішучих дій.

Інші експерти також переконані у важливості розвитку МСБ, адже це — робочі місця, зарплати, інвестиції та виховання нового покоління, що буде більш ініціативним за попередників.

«В Україні в перспективі найближчих 3−5 років цей сектор буде зростати, — зазначає Чирва, топменеджерка Visa. — Про це свідчить розвиток онлайн-комерції, маркетплейсів, де основними гравцями безпосередньо є малий та середній бізнес».

Стаття опублікована у № 48 журналу НВ від 23 грудня 2021 року.

Источник

Leave A Reply

Your email address will not be published.