Україна має продавати час і досвід, а не віддавати його безкоштовно

10 серпня, 13:00

Наш військовий досвід потрібен Європі. Питання в тому, ким ми будемо: джерелом оперативного досвіду чи учасником створення продукту.

У липні Airbus, Thales, Safran, MBDA Deutschland і Destinus оголосили про намір створити консорціум Bliksem EXO. Його мета — розробити європейську систему перехоплення балістичних ракет середньої та проміжної дальності за межами атмосфери.

Реклама

Ролі між учасниками вже окреслені. Destinus відповідатиме за інтеграцію системи та перехоплювач, MBDA Deutschland — за прискорювач, пускову установку і контейнер, Safran — за головку самонаведення, Airbus — за командування та управління, Thales — за радари й сенсорний ланцюг.

Українських компаній серед засновників немає. Україна згадується в іншій ролі – як носій оперативного досвіду протидії масованим повітряним і ракетним атакам. Цей досвід планують враховувати під час проєктування, випробувань та оцінювання системи.

Цей приклад добре показує і можливість, і ризик для української оборонної промисловості. Наші знання Європі потрібні. Питання в тому, ким ми будемо в таких проєктах: джерелом оперативного досвіду чи учасником створення продукту.

Ще кілька років тому на Україну дивилися переважно як на ринок. Нам пропонували озброєння, технології та готові рішення. Українські компанії могли бути покупцями, підрядниками або майданчиками для локалізації, але не партнерами, разом із якими розробляють нові системи.

Тепер характер розмов із західними виробниками інший. Вони хочуть зрозуміти, як працює сучасне поле бою, чому одні рішення витримують реальне застосування, а інші – ні, як змінюється тактика противника і за рахунок чого українські компанії так швидко переробляють свої продукти.

Відповіді на ці питання є не лише у військових. Значну частину цього досвіду накопичили інженери й виробники, які отримують відгуки з фронту, змінюють конструкцію, програмне забезпечення, зв’язок і комплектуючі. Виріб, який компанія випускала кілька місяців тому, сьогодні може мати вже іншу конфігурацію.

Швидкість стала головною рисою української моделі

Реклама:

Велика західна оборонна компанія працює в довгих циклах: дослідження, формування вимог, розробка, документація, випробування, сертифікація. Такий порядок дає передбачуваність і якість, але потребує часу.

Український виробник починає з конкретної проблеми військових. Рішення треба створити, перевірити, запустити в серію і масштабувати. Потім — знову змінити, тому що противник уже адаптувався.

Читайте також:

Сергій Гончаров Чому Україна стала цікава світовій оборонній промисловості

Ми не сильніші за європейців у фундаментальній науці, матеріалах чи складних довгострокових дослідженнях. Але ми можемо швидко адаптувати технологію до бойових умов, відкинути те, що не працює, і довести рішення до серійного продукту. Цей досвід сьогодні і має найбільшу цінність для партнерів.

Що насправді купує європейська компанія

Не треба очікувати, що Європа масово купуватиме українські готові системи тільки тому, що вони пройшли війну. Європейські компанії створюватимуть власні дрони, засоби зв’язку, роботизовані комплекси, системи управління та протидії безпілотникам. У них є інженери, виробничі потужності, доступ до фінансування та власні державні замовлення. Їхній продукт може створюватися довше і коштувати дорожче. Але він буде розроблений під вимоги їхнього замовника, їхні стандарти та їхній ринок.

Українська цінність полягає в тому, що ми можемо дати їм час.

Європейська компанія, яка працює з українським виробником, отримує не тільки креслення, прототип чи окрему технологію. Вона отримує весь шлях, який українська команда вже пройшла. Невдалі версії. Технічні рішення, від яких довелося відмовитися. Характеристики, що добре виглядали в презентації, але не дали потрібного результату на фронті. Розуміння того, що можна масштабувати, а на що не варто витрачати ще один рік.

Реклама:

Західний виробник може пройти цей шлях самостійно. А може працювати з українською компанією і не повторювати ті самі помилки. Тобто купує він не лише технологію. Він купує кілька років розробки.

Український досвід має залишати українській компанії довгострокову економічну цінність

На Eurosatory ми в NAUDI вже бачили, як змінюється характер розмов із міжнародними компаніями. Домовленість із європейським ракетним концерном MBDA передбачає спільну роботу над далекобійними і протидроновими рішеннями. Це не продаж одного готового українського виробу, а поєднання компетенцій для створення нових продуктів. Співпраця з чеським виробником двигунів AviaNera — інший приклад такої кооперації: українські розробки поєднуються з європейською компетенцією у створенні двигунів.

Під час зустрічей із Hensoldt, Diehl, Escribano, Patria та BEC Defence обговорювали можливі напрями співпраці. Але сам факт переговорів ще не є партнерством. Результат з’являється тоді, коли сторони переходять до спільної роботи над конкретним продуктом.

Не продавати знання як консультацію

Оперативний досвід сам собою ще не є бізнес-активом. Він стає активом, коли закріплений у продукті, патенті, програмному коді, виробничому процесі, контракті або частці у спільній компанії.

Тому українському виробнику треба думати не лише про те, скільки коштує його готовий виріб. Потрібно розуміти, що саме він передає партнеру і що отримує натомість.

Якщо українська команда допомогла скоротити розробку на кілька років, це не повинно завершуватися оплатою консультації або разовим контрактом на випробування. Нормальний результат — участь у майбутньому продукті.

Це може бути спільна інтелектуальна власність, ліцензія, роялті, гарантоване виробництво частини системи, постачання ключового компонента або частка у спільному підприємстві. Форма може бути різною. Принцип один: український досвід має залишати українській компанії довгострокову економічну цінність.

Реклама:

Інакше партнер отримає потрібні знання, створить власну систему й піде далі. Український виробник залишиться постачальником бойового досвіду, а основна додана вартість виникне вже поза Україною.

У цьому і полягає урок Bliksem EXO.

Європейські компанії готові використати український досвід під час проєктування та випробувань. Але промислові ролі вже розподіляються між конкретними учасниками: інтеграція системи, перехоплювач, прискорювач, сенсори, управління, радари.

Поки що роль України сформульована як досвід. Це визнання нашої компетенції. Але цього недостатньо.

Перевага, яка не триватиме вічно

Іноземні компанії швидко навчаються. Вони працюють з українськими військовими, тестують тут свої системи, збирають відгуки, аналізують застосування та змінюють власні продукти. Знання, які сьогодні є лише в українських командах, поступово з’являтимуться й у них. Тому фрази про унікальний бойовий досвід недостатньо. Досвід має обмежений строк комерційної унікальності.

Україна вже мала схожу історію зі своїм географічним положенням. Ми довго вважали себе природним транзитним коридором і були впевнені, що сама географія гарантує нам особливу роль. Поки ми говорили про цю перевагу, сусіди будували порти, логістичні хаби й альтернативні маршрути.

Географія залишилася. Перевага — ні. З бойовим досвідом може статися те саме. Сьогодні європейські компанії готові платити за роки, які українські виробники вже витратили на розробки та помилки.

Наше завдання — не продати ці роки як консультацію. Ми маємо обміняти їх на місце у майбутньому європейського ринку озброєнь.

Теги:   miltech сектор Війна Росії проти України Експорт українська зброя Україна-ЄС

Читати далі
Источник