Першою здохне Росія. Як Україні виграти економічну війну на виснаження — інтерв’ю з Валерієм Пекарем

Ексклюзив НВ

Першою здохне Росія. Як Україні виграти економічну війну на виснаження — інтерв'ю з Валерієм Пекарем

Валерій Пекар, підприємець, викладач Києво-Могилянської бізнес-школи, в ефірі Радіо НВ розповів про те, як українській економіці перемогти Росію у війні на виснаження.

Війна Росії проти України — головні події 21 травня

НВ Бізнес зібрав найголовніші тези з програми Спеціальний ефір Дмитра Тузова з Валерієм Пекарем.

На кого грає час у війні на виснаження

Відео дня

Зараз вже війна інша, багаторівнева — не лише фронтова, це — війна економічна, санкційна, дипломатична, інформаційна, психологічна, кібервійна тощо, аж до дуже великих і високих, складних рівнів війни, про які говорять лише філософи.

Війна значною мірою йде на виснаження, тут хто перший здохне: чи Україна від тих ударів, яких українська економіка зазнала від агресора, чи Росія від тих ударів, яких вона зазнала від міжнародних санкцій.

Є такий вислів, що поки товстий всохне, тонкий здохне. Питання, яке обговорюють постійно військові, економічні та інші експерти: на кого грає час? Врешті дійшли висновку, що час грає на Україну, тому що вона отримує новітнє озброєння, і якщо Україна вистоїть, втримається в економічному розумінні, то настане день, коли українські військові просто будуть гнати російські частини до кордону, до останнього квадратного метра української території.

https://www.youtube.com/embed/CmjPp_pg2d0

Про санкції проти агресора та роль нафти

Російська економіка знаходиться під впливом санкцій, які проявляться ще не зараз. Не треба думати, що Путін оголосив капітуляцію чи мир, і санкції буде легко прибрати. Багато санкцій є дуже довгостроковими, на ціле покоління, їх просто так зняти неможливо.

Є ще такий момент, як вихід Росії з великих ринків нафти і газу, і є дуже багато країн, які радісно туди заходять і вже ніколи це місце Росії назад не віддадуть. Не зможе Росія прийти і сказати: ми закінчили війну, віддайте нашу частку ринку, яку ви зайняли, поки нас не було.

Я вже не говорю про те, нафта є однією з важливих причин цієї війни, саме нафта накачала грошима російський авторитаризм. Багато нафтових країн по суті своїй авторитарні: Росія, Іран, Венесуела… Нафта постійно продукує авторитаризм, авторитаризм продукує війну.

Викопне паливо продукує екологічні кризи та можливі зміни клімату. Тобто все це: нафта, російське вторгнення, зміна клімату — частини одного великого процесу. І світ, відмовляючись від викопного палива, бореться з цими наслідками комплексно, очевидно, назад дороги не буде.

Якою буде Росія після війни

Якщо світ менше залежатиме від викопного палива, Росія просто повернеться туди, де була 500 років тому. Це буде така порівняно невелика регіональна країна, яка має якусь амбіцію, але не має нічого для того, аби її підтримувати. І це відповідає інтересам України — вони полягають не в тому, щоби вигнати останніх російських солдат зі своєї території, а в тому, щоби Росія ніколи більше не становила загрози для України.

Серед усіх світових лідерів найбільше санкцій на російську економіку наклав не Джо Байден і не Олаф Шольц, і не Борис Джонсон, не Емманюель Макрон і не Володимир Зеленський навіть, а Володимир Путін. Це — ті втрати, яких російська економіка зазнає від повної перебудови на військові рейки, відмови від сучасних економічних моделей і занурення в якийсь абсолютний сталінізм. Вона по суті сама на себе накладає ембарго, відмовляючись від торгівлі з певними країнами за якісь їх справжні чи вигадані провини… Ніхто зі світових лідерів не зробив для падіння російської економіки стільки, скільки зробив Володимир Путін. Я думаю, що російський народ буде вихаркувати це ще три чи чотири покоління, можливо, ціле століття.

Як постраждали ключові галузі економіки України

Українська економіка зазнала дуже великих втрат. Металургія — зрозуміло, про Азовсталь можна згадувати лише з великим болем.

Читайте також:

Першою здохне Росія. Як Україні виграти економічну війну на виснаження — інтерв'ю з Валерієм Пекарем

«Потрібно терміново розгромити Росію». Як збільшити експорт українського зерна залізницею в найкоротший термін — інтерв'ю

Друга експортна галузь — сільське господарство, і проблема тут навіть не в тому, що якісь території межують із зоною бойових дій чи відрізані. Головне — це заблоковані порти, і саме тому українські ракетні атаки на російські кораблі наближають той момент, коли порти будуть деблоковані.

Тут потрібно рішення максимально комплексне, яке залучає інтереси всього світу. Україна так чи інакше причетна до продовольчої безпеки 400 млн людей на Землі. Є країни, які повністю залежать від українського експорту, такі як Єгипет або Індонезія.

Вже зараз є дуже багато ідей, яким чином це зробити, можливо, це будуть китайські кораблі, які заходитимуть до українських портів і по яких росіяни ніколи не будуть стріляти, або щось таке. У світі багато інтересів, щоб Україна могла вивозити своє зерно.

Читайте також:

Першою здохне Росія. Як Україні виграти економічну війну на виснаження — інтерв'ю з Валерієм Пекарем

«Ми продовжуємо 99% операцій». Що відбувається в українському IT під час війни

Третя експортна галузь — інформаційні технології. Начебто вони і не постраждали від війни так сильно, але… Насправді, наша IT-галузь — це, в першу чергу, експорт послуг, а не готових програмних продуктів. І це означає, що мало хто дасть замовлення у країну, в якій йде війна. Нам доведеться достатньо довго працювати, аби відновити, наприклад, Харків як третій за розміром хаб інформаційних технологій в Україні.

Четверта галузь — робота за кордоном, і вона теж постраждала. Очевидно, що чоловіки зараз тут і валютних надходжень, на які можна було розраховувати в попередні роки, немає.

Про антипідприємців та марксистів у владі

В часи таких величезних втрат необхідно зрозуміти, що як було раніше вже бути не може. Україна є країною з не вільною економікою: станом на 2021 рік ситуація в Україні була за міжнародними оцінками гірша, ніж у Росії та Білорусі.

З такими показниками (а це 130-те місце у світі за рівнем економічної свободи), країна не має жодних шансів вижити після війни, навіть пережити війну.

В нашій державі, на жаль, ключові посади в парламенті, уряді та Офісі президента, які пов’язані з питаннями економічної свободи, обіймають люди, які є антилібералами, антипідприємцями, антизахідниками; які є прихильниками соціалізму, марксизму, великого втручання держави в економіку.

Вони у принципі не вірять, що люди свободної волі здатні зробити країну багатою, подбати самі про себе.

Ці всі українські антиліберали грубо порушують передвиборчі обіцянки президента Зеленського і партії Слуга народу. В тих програмах було чітко записано, що економічна політика буде ліберальною, у країні буде економічна свобода і підприємництво користуватиметься максимальною підтримкою, а власність буде максимально захищеною. Нас ведуть в інший бік.

Що має зробити Україна

Читайте також:

Першою здохне Росія. Як Україні виграти економічну війну на виснаження — інтерв'ю з Валерієм Пекарем

«НБУ я можу тільки поаплодувати». Валерія Гонтарева оцінює економіку України й дає слушні поради уряду — інтерв'ю НВ

У воєнний час, треба відпустити абсолютно всі обмеження, які йдуть ще з радянських часів. Досі діють нормативні акти 1930-х років. Подивіться на український Кодекс законів про працю, він у 1971-му році написаний.

Що треба зробити конкретно? Перше і головне — це судова реформа. Треба нарешті зрозуміти, що без чесних судів ми жити не зможемо, ніякі гроші сюди не прийдуть, ніякі «інвестняні» не допоможуть.

Друге — максимальна дерегуляція, те, що називається дерегуляційна гільотина. Просто скасувати всі старі нормативні акти, які не потрібні, одним гамузом. Якщо нормативний акт потрібен, хай тоді чиновники це доводять, а все, що не довели, скасується автоматично.

Третє – приватизація. Парламент так і не зміг ухвалити спрощену приватизацію. Є купа державних об’єктів у Центральній та Західній Україні, потрібних бізнесу, який переїжджає з загрозливих районів. Там реально розвалені об’єкти нерухомості, люди готові вкладати величезні гроші, просто щоби почати працювати.

Як говорив Каха Бендукідзе, коли проводив приватизацію у Грузії, — нам потрібно продати все, окрім совісті. Залишити десяток стратегічних державних підприємств, все решта мусить бути у приватних руках.

Четверте — прозора податкова система. У 2014−2022 роках було внесено 52 зміни до Податкового кодексу. Вже після початку війни зміни були одні, потім інші. Як так можна працювати? Бізнес хоче планувати на 10 років наперед, ну добре, хай на п’ять років наперед…

Я вже перелічив добрячий перелік реформ і можу продовжувати, але всі вони спрямовані на одну і ту ж мету: вивільнити підприємницький потенціал людей.

Ми маємо запровадити принципи економічної свободи, які проголошені багатьма керівними документами світових організацій. Я би запропонував брати за зразок Організацію економічного співробітництва і розвитку — це клуб розвинених країн.

Редактор: Олександр Іванов

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Источник

Leave A Reply

Your email address will not be published.