«Ні дронами, ні ракетами вже не залякати». Відомі кияни — про те, чи залишать вони столицю після потужної атаки «шахідів”-камікадзе
17 жовтня, 20:36 Ексклюзив НВ Поділитися:
Автор: Роман Фещенко
НВ розпитав жителів столиці про те, що вони думають про ворожий напад з неба на київські житлові будинки й інфраструктурні об’єкти, та чи збираються після цього переїжджати в безпечніші райони країни
Олександра Кольцова, співачка, лідер гурту Крихітка:
Я не планую виїжджати з Києва, я планую концерт у Києві (неподалік біля укриття, звісно).
Думаю, що тепер і українці дуже зацікавлені в поваленні режиму в Ірані, хто би міг подумати. Цікаво також, як можна запобігти виготовленню й транспортуванню дронів у Росію і Білорусь.
Відео дня
Вірю в креатив ЗСУ і сучасні технології, тому вже за кілька тижнів українці щось придумають: мережі дронів-ловців, чергових снайперів навколо об’єктів (гадаю, є вже цільові ППО), фізичні перешкоди-саркофаги над об’єктами, перерозподіл потужностей тощо. Поки справа цивільних — вчасно бути в укриттях, тримати економіку й заощаджувати електрику. Робитимемо обігрівачі на свічках, спатимемо в термобілизні, користуватимемось термосами й грілками. Ми зробимо все, аби не бути з Росією й під їхньою владою більше ніколи, нізащо. Сподіваюсь, це зрозуміло всьому світу.
Дмитро Борисов, власник і бренд-шеф GASTROFAMILY (Канапа, Остання барикада, Oxota na ovets):
В Україні повномасштабна війна. На жаль, ми не можемо відділяти атаки дронами, ракетами по Києву, Одесі, Харкову, Запоріжжю, Івано-Франківську чи Львову. Головне — у ці страшні часи намагатися зробити все можливе, щоб забезпечити безпекою себе, свою родину, дітей, близьких, співробітників, команду. Та робити все можливе для швидшої перемоги України над рашистами.
Читайте також:
Що за птах. Військовий експерт — про характеристики іранського дрона Shahed-136, яким озброївся ворог, і засоби протидії йому
Сергій Гайдай, політтехнолог, директор зі стратегічного планування агентства Гайдай.Ком:
Ні, не збираюсь. Саме через те, чому не поїхав і 24 лютого. Перш за все, тут мій дім і їхати мені особливо нікуди. Тому нічого не залишається, як хоча б постаратися за нього поборотися. А зараз почуття ще більші: чого їхати? Цього ж і прагне наш ворог. Щоб хтось кудись їхав, утікав. А як виявилося, навіть у тилу, якщо просто людина живе й працює, це вже спротив і внесок у перемогу над ворогом.
Ціль ворога зводиться до простих речей: чим більше українців загине, чим більше української інфраструктури буде зруйновано, тим ворогові буде легше. Думаю, слід нам робити висновки. По-перше, має бути побудована принципово інша система ППО. Якщо поглянути на цілі ворога, то моя думка, що запуск цілого рою таких дронів, які зроблені з того, що було, означає — максимально вимити у нас боєзапас дорогезних протиповітряних ракет. Я як людина, яка служила в радянській ППО, причому стратегічній, що охороняє міста та великі промислові об’єкти, добре розумію, скільки коштує одна ракета і як складно її запустити, і наскільки не можна пускати якийсь С-300 проти дрона. Дрон коштує кілька тисяч доларів, а ракета коштує кілька сотень тисяч доларів. Тому їхня мета така: дронів може бути скільки завгодно, а ракети рано чи пізно закінчаться. Це елемент війни на виснаження: у кого швидше закінчаться ресурси.
Тож виступлю на правах колишнього ППО-шника: є стратегічні війська, а ще є військові, рухомі, мобільні. У них для таких цілей, що низько летять, що можна збити навіть стрілецькою зброєю, є зенітна самохідна установка Шилка. Це мобільна установка, в якій спарено чотири стволи великокаліберного кулемета, останній випускає по цілі, що низько летить, досить велику кількість куль. Це досить ефективно і, головне, дешево. Якщо оточити великі енергетичні об’єкти і наші мегаполіси такими Шилками, то ми з дронами можемо впоратися досить ефективно.
Читайте також:
Shahed-136 збиваються крупнокаліберними кулеметами — Кім
По-друге, крім дорогих літаків-винищувачів, є легкомоторні бразильські літаки Embraer EMB 312 Tucano, одні з найліпших зразків, які ми можемо закуповувати. Так ось, для їхнього базування не потрібні спеціально обладнані аеродроми, а підходять київські аеродроми типу Чайки. Якщо такі літаки у разі повітряної атаки підійматимуться, то для них такі дрони, що летять на таких же швидкостях, є цілком зручною мішенню.
Крім цього, це гарний приклад, як ми маємо діяти. Я не розумію, чим Україна гірша за Іран, і не може зробити величезну кількість дронів. Тут є все для цього. Є і виробничі потужності, і конструкторські бюро, і приватні компанії, що готові за це взятися і зробити точно дрон не гірший за іранський. І так, щоб відповісти по прикордонних районах, щоб військові бази, що знаходяться у Білгороді, Ростові, Воронежі, Брянську, були під постійним нашим ударом. Більше того, саме вони б і відпрацьовували, і витрачали свої дорогі ракети на те, щоб збивати українські дрони, яких ми маємо виготовляти тисячами.
Мені здається, бракує політичної волі нашого керівництва. Тому що давно настав час поставити запитання: навіщо у нас існує Укроборонпром, який не зробив українського танка, і зараз просить ці танки з усього світу й кров’ю наших бійців їх трофеїти? Чому досі не запущено виробництво не просто конкретних дронів типу Шахідів, а безліч безпілотних літальних апаратів, які можуть виконувати різні функції — від аеророзвідки до високоточних ударних? Ми — країна, яка колись зробила літак-велетень Мрію, а не можемо зробити дрони? Ось, мені здається, атаки дронів ці запитання ставлять. І час би нашій владі на них реагувати.
Іван Компан, засновник First Kyiv Investment Club:
Хіба що поїду на декілька днів до себе на хутір, під Києвом, але це ніяк не пов’язане з бомбардуваннями — потрібно доглянути за квітами та деревами і підготувати їх до зими. Впевнений, що ні дронами, ні ракетами українців не залякати, нас вже нічим не залякати. А ось ненависті та завзяття стає більше, і це теж пришвидшує нашу перемогу.
Читайте також:
Юрій Бутусов Найточніша далекобійна зброя Росії. П’ять фактів, як працюють іранські дрони
Лариса Денисенко, письменниця, правозахисниця, ведуча Громадського радіо:
Якщо 24 лютого в мене не було можливості полишити місто з приватних причин, і моя родина витримала і ракетні удари, і артилерію на підступах до мого району, то зараз я залишаюся з містом, бо йому потрібне моє дихання, моя робота, моя боротьба. Коли ти змогла один раз подолати страх і переродити його в лють, жити стає легше, хоча небезпека ніде не ділася.
Максим Лазебник, директор Всеукраїнської рекламної коаліції:
Я не релевантний опитуванню. Оскільки зараз у Ризі як літній (60+) батько неповнолітньої учениці. Син у Києві, нікуди не виїжджав і не збирається. Сподіваюся, що атаки Києва, крім усього іншого, мають активізувати створення надійного антиракетного та антидронового «купола», щоб не означало це слово.
Теги: Київ Евакуація Атака Питання тижня НВ Олександра Кольцова Дмитро Борисов Сергій Гайдай Лариса Денисенко Російсько-українська війна Шахід Дроны Shahed-136
Читати далі
Источник