Хто створюватиме українські технології: Як залучити до бізнесу молодих науковців?

18 вересня, 15:07

Читайте NV у Google

Український бізнес зіткнувся з проблемою, що виявилась складнішою за брак людських ресурсів. Йдеться про дефіцит фахівців, здатних створювати нові технології та продукти з високою доданою вартістю. 

Раніше формула успіху багатьох компаній виглядала так: потреба → покупка іноземної технології → імпорт обладнання/готового продукту → впровадження у виробництво. Сьогодні модель не виправдовує себе: це дорого і логістично складно або неможливо через унікальність викликів. Купуючи готове рішення, компанія втрачає конкурентоспроможність, залишаючись на крок позаду. Водночас у харчових та біотехнологіях, агросекторі чи фармацевтиці перевагу на ринку отримує той, хто володіє власною унікальною технологією.

Реклама

Так виникає конфлікт двох реальностей. З одного боку, бізнес потребує людей з науковим мисленням, умінням працювати з гіпотезами, шукати причинно-наслідкові зв’язки, експериментувати. З іншого — молоді науковці, які можуть створювати такі рішення, покидають академічне середовище. Попри науковий інтерес, у них немає розуміння, як від досліджень перейти до реального ринку. В цьому і парадокс: потреба існує по обидві сторони, але між ними немає точки перетину.

Чому точкові стимули — це подорожник для української науки?

Масштаб проблеми підтверджує статистика. За даними UNESCO, від 10% до 20% українських науковців виїхали за кордон чи змінили сферу діяльності через війну. Понад 54% дослідників зазначають, що не можуть проводити дослідження на довоєнному рівні. Україна втрачає людський капітал, який міг би стати основою інноваційної економіки, тоді як у світі та Європі зростає попит на STEM-фахівців. Дослідження Європейської комісії свідчать, що напрямки STEM — найбільш дефіцитні на ринку, а рівень працевлаштування випускників цих спеціальностей сягає майже 90%.

Читайте також: Студенти сказали все, що думають про життя в Україні — як бізнесу втримати ці кадри

Попри все, в Україні з’являються позитивні стимули. У 2026 році державні стипендії з фокусом на молодих учених отримають 2 625 дослідників. Також активно розвивається мережа університетських стартап-шкіл, інкубаторів та акселераторів. Однак лише гранти та стипендії не зупинять відтік кадрів. Український бізнес і молоді науковці залежні один від одного, але між ними немає системної взаємодії.

Від проблеми до продукту: як наукове мислення створює цінність для бізнесу

Побудова зв’язку між наукою та ринком починається з розуміння різниці між R&D і операційною роботою. Завдання стандартного спеціаліста — відтворити відпрацьований процес. В дослідженнях науковці часто стикаються з технологічними викликами, на які немає готової відповіді: розробити новий інгредієнт, змінити параметри процесу, отримати потрібні властивості продукту.

Реклама:

Ключова роль науковця в компанії полягає у здатності пройти повний цикл: проблема → гіпотеза → експеримент → аналіз → технологічне рішення → продукт. Найважливіший момент — знайти відповідь на питання, чи можна масштабувати отриманий результат у промислових умовах. Такий спосіб мислення і є однією з головних цінностей науковця для бізнесу.

Трикутник відповідальності: що має змінитися в екосистемі науки для запуску інновацій

Бізнес-мислення як компетенції молодого науковця, недостатньо, якщо середовище залишається відірваним від ринку. Трансформуватися повинна вся екосистема, у якій кожен елемент має свою функцію:

• Відповідальність бізнесу: Створювати більше стажувань, R&D-проєктів та дослідницьких задач для студентів і аспірантів. Розвиток молодих науковців потребує практики: реальні задачі, доступ до обладнання, наставництво та можливість побачити результат роботи. Завдяки взаємодії R&D і вишів науковець набуває необхідних вмінь, а компанія отримує фахівця зі справжнім досвідом.
• Роль університетів: Працювати з реальними задачами. Освіта не має закінчуватися на моменті «знати та вміти відтворити». Важливо пропонувати повний цикл: проблема → експеримент → результат → прототип → технологія. Основою для цього є проєкти з бізнесом, сучасні лабораторії, доступ до R&D-середовища. Вирішальними є пілотні виробництва, які допомагають подолати прірву між лабораторним результатом і промисловим процесом.
• Завдання держави: Підтримувати науку і весь шлях до інновацій. Тут потрібна системна підтримка всього ланцюга: дослідження → прототип → технологічна перевірка → масштабування → комерціалізація. В Україні вже існують програми, які поєднують підтримку дослідників із розвитком стартап-інфраструктури, інкубаторів та акселераторів. Втім, посилення таких ініціатив потрібно масштабувати.

Реклама:

Як мислити бізнес-категоріями: 8 навичок для молодих науковців

Системні зміни потребують часу, а вдосконалювати компетенції для роботи з ринком важливо вже зараз. Для цього варто опиратися на кілька важливих практичних порад:

1. Не обмежуватися темою дисертації. Сучасний R&D розвивається на перетині дисциплін, тож важливо розуміти суміжні галузі: від статистики до економіки виробництва.

2. Ставити бізнесові запитання. Наука запитує «що зміниться?», бізнес — «скільки коштує і чи можна масштабувати?». Після експерименту важливо розуміти результат, що це означає, і де можна застосувати.

3. Працювати з реальним обладнанням. Реактори, ферментери чи аналітичні прилади вчать бачити можливості та ліміти технології, втрати продукту і відтворюваність процесів.

4. Аналізувати дані. Статистика та повторюваність — відправна точка R&D. Тут важливо сформувати звичку розділяти доведені факти і припущення.

5. Володіти англійською як робочим інструментом. Це прямий доступ до публікацій, нових методик, патентів та міжнародного середовища.

6. Пояснювати складне просто. Важливо структурувати інформацію за шаблоном: що досліджували → що отримали → що це означає → що робимо далі.

7. Застосовувати AI, зберігаючи критичне мислення. Штучний інтелект прискорює пошук і рутину, але відповідальність за достовірність відповідей несе дослідник.

8. Розуміти цінність інтелектуальної власності. Не кожен результат має стати патентом, але вміння бачити комерційний потенціал і знати способи його захисту та впровадження — ключове.

Україна стоїть перед вибором: бути країною, що купує готові технології, або створює власні. Перший сценарій не дає конкурентних переваг і залишає нас залежними. Для другого — замало лабораторій чи запуску грантів. Потрібні фахівці, які вміють поставити правильне запитання, провести експеримент, проаналізувати невдачу і побачити в гіпотезі технологічну можливість. Цими фахівцями стануть сьогоднішні студенти та аспіранти, тому підтримка молодих науковців — не абстрактна розмова про «важливість освіти», а інвестиція в майбутню економіку. Найкраще, що ми як суспільство можемо зробити, — показати, як завдяки науці можна створити інноваційні технології, продукти та компанії, аби задати новий вектор розвитку країни.

Реклама:

Теги:   Технології Освіта Наукові дослідження Війна Росії проти України Студенти

Читати далі
Источник