Чи їхати за кордон? Як війна ставить українських хлопців-підлітків перед складним вибором — ВВС
18 серпня, 19:46 Поділитися:
Українські студенти звикли до складнощів з навчальним процесом. Через пандемію та повномасштабне вторгнення Росії чимало з них не знають, що таке особисте відвідування занять. І абітурієнтам правила воєнного часу ускладнюють вибір — де навчатися і чи йти до вишу взагалі. Про це йдеться у матеріалі Тоні Лакгерста, ВВС News.
Біля столичної Києво-Могилянської академії група студентів-волонтерів допомагає новим абітурієнтам розібратися зі вступом.
Анна пояснює, що деякі з нинішніх студентів ніколи не відвідували заняття особисто.
«Вони вступили під час ковіду, а потім відбулося повномасштабне вторгнення Росії, тому вони ніколи не навчалися офлайн. Це трохи сумно», — каже вона.
- «У нас не було вибору». Чому індійські студенти повертаються до України
- Замість книжок — автомат. Як студенти йдуть воювати
- «Часом мене мучить совість». Як чоловіки за гроші виїжджають з України
Але вона та її колеги-волонтери пояснюють, що зараз усе по-іншому: цього року студенти повертаються до очних лекцій, попри війну, що триває.
Це означає, що у батьків виникає ще більше питань, ніж зазвичай.
«Вони досить часто запитують, чи вистачить у нас місць в укриттях, якщо [їхні діти] приїдуть сюди вчитися», — каже Анна.
Аня, Таня, Настя, Анна та Софія допомагають зі вступом до Києво-Могилянської академії / Фото: ВВС
Також це чинить ще більший тиск на потенційних студентів, які вирішують, чи йти в університет —- і де це робити.
Згідно з правилами воєнного часу, чоловіки віком від 18 до 60 років не можуть залишити Україну без спеціального дозволу влади.
Це означає, що студенти, які вирішили навчатися в Україні, не можуть виїхати за кордон, доки не закінчиться війна. І хоча зараз студентів звільняють від призову в армію, це може змінитися, якщо Україні знадобиться більше чоловіків на фронті.
Це також означає, що студенти чоловічої статі, які планують навчатися за кордоном, повинні виїхати до того, як їм виповниться 18 років — а також те, що вони не зможуть приїздити додому, не ризикуючи залишитись у власній країні.
Війна чинить гендерний розкол в українському суспільстві.
Коли Росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну минулого року, Ліза втекла на Захід і зрештою оселилася в Німеччині.
Тепер вона планує вивчати науку в південному місті Констанц, на кордоні зі Швейцарією, після того, як пройде обов’язковий курс німецької мови.
17-річна дівчина ненадовго повернулася додому в Київ, щоб підготуватися до університету.
«Я розраховую на можливість щось купити в Німеччині, тому що там відкрито більше магазинів — багато з тих, які мені подобалися в Києві, закрилися, — каже вона. — Але там дорожче. Тому в Києві я можу зекономити перед від’їздом!»
Після початку повномасштабного вторгнення Росії Ліза оселилася в Німеччині та планує там вивчати науку / Фото: ВВС
Ліза каже, що з 32 її однокласників половина обрала навчання за кордоном — і хлопці, і дівчата.
«Хлопці нікого не звинувачують, вони розуміють, що є правила, і їх треба дотримуватися, — каже вона. — Але вони також намагаються поїхати — їм лише 16, 17, 18 років».
Дайджест NV Преміум Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів NV Підпишись Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю
17-річний Михайло цьогоріч постав перед складним вибором.
«В Європі є набагато більше можливостей, — каже він. — Там набагато більше нічного життя. Мені 17 років і я хочу робити щось божевільне— а я знаю, що в Києві єдине, що я можу робити після півночі, це залишатися вдома через комендантську годину».
Але зрештою він зрозумів, що не зможе залишити сім’ю та друзів.
«Батьки так тиснули на мене, щоб я кудись поїхав, бо мене можуть призвати в армію, мене можуть убити ракетою, — каже він. — Але я не боюся. Може, це моя помилка, але мені байдуже, я хочу жити саме так».
Михайло лишається у Києві / Фото: ВВС
Михайло каже, що також хоче залишитися в Україні, щоб зосередитися на планах на майбутнє та допомогти відбудувати країну. Він створює електронну музику і хоче продовжувати робити це тут, у Києві.
«Я дуже оптимістично налаштований щодо України, — каже він. — З такими людьми, як я і мої друзі… Я думаю, ми можемо зробити Україну великою».
Він такий не один. Стефан, також 17-річний абітурієнт, живе у Києві. На відміну від Михайла, він подав документи до університету в Польщі, і його зарахували.
Але замість того, щоб залишити свою країну, він вирішив навчатися дистанційно з України та записався на додаткові курси в університетах вдома.
«Мої батьки хотіли, щоб я поїхав до Польщі, — каже він. — Я хотів залишитися в Україні».
Стефан не лише навчається — він працює креативним директором маркетингового агентства Hooligan Bureau. Він показує нам офіс на 24-му поверсі будинку біля Київського політехнічного інституту, який вони роблять для клієнтів.
Він вважає, що не можна гаяти часу і треба розвивати свою країну.
Стефан хоче відбудовувати Україну / Фото: ВВС
«Війна скоро закінчиться, і нам потрібно буде відбудовувати Україну, — каже Стефан. — Все залежить від українців. Ми сильна нація, і нам все під силу».
Стефан каже, що до війни подорожі були важливою частиною його життя: він побував у Європі, у США та Азії. І каже, що зараз щасливий в Україні. Щойно війна закінчиться, він знову планує подорожувати.
«Я хотів би відвідати всі країни, які найбільше допомогли Україні, — каже він. — Я хочу створити проєкт з країнами, які підтримали Україну, як-от Британія та багато країн ЄС».
Хоча це була б не перша його поїздка.
«Я хочу поїхати в Росію і дати їм всім по морді» — жартує він.
Редактор: Микола Піддубний
Источник