20 мільярдів сьогодні чи 200 мільярдів завтра?

29 травня, 12:30

Дискусія навколо запровадження 50-відсоткового податку на прибуток банків набирає обертів. Прихильники ідеї апелюють до «неринкової природи» банківських доходів під час війни — нібито фінансовий сектор отримує надприбутки на державних фінансах.

Проте, якщо відкинути емоції та поглянути на макроекономічні факти, реальність виявляється інакшою. Національний банк України слушно застерігає: перетворення разового екстраподатку (а ми його застосовували в 2023 -24 рокахі щоразу говорили про разовий податок) на постійну практику становить серйозну загрозу для подальшої кредитної експансії. І цю позицію цілком обґрунтовано підтримують наші міжнародні партнери.

Реклама

ОВДП — це фінансування армії та ВПК

Головний аргумент прихильників екстраподатку полягає в тому, що банки отримують левову частку доходів від державних цінних паперів та монетарних операцій.

Але важливо називати речі своїми іменами. Доходи від інвестицій банків в облігації внутрішньої державної позики (ОВДП) — це не «подарунок» від уряду, а компенсація за критично важливе внутрішнє фінансування дефіциту бюджету в умовах, коли міжнародна допомога може надходити неритмічно або з деякими обмеженнями на фінансування. Варто чітко розуміти: ці кошти в тому числі спрямовуються на фінансування Збройних Сил України, забезпечення наших військових потреб та розбудову вітчизняного військово-промислового комплексу.

Читайте також: «Скажу відверто». Гетманцев розповів про плани влади щодо підвищеного податку на прибуток банків

Прибуток банків сьогодні має ринкову природу, а рентабельність капіталу поступово знижується (з 59% у 2023 до 50% у 2025 році). Додатково оподатковувати банки за те, що вони виступили надійним фінансовим плечем для власної держави та армії під час війни — економічно нелогічно і небезпечно для подальшого розміщення внутрішнього боргу. Подібна логіка також є асиметричною з огляду на те, що не лише банки збільшили портфель вкладень в ОВДП. Наприклад вкладення фізичних осіб в гривневі ОВДП з початку повномасштабного вторгнення зросли у понад 7 разів (з 12.3 млрд грн до 90.5 млрд грн). Враховуючи те, що доходи фізичних осіб від ОВДП взагалі не оподатковуються, ми чомусь не чуємо закликів від прихильників «неринкової природи» доходів від ОВДП, щодо, принаймні, приведення цієї ставки у відповідність до оподаткування інших пасивних доходів громадян, зокрема від депозитів.

Депозитні сертифікати: інструмент стабільності, а не виведення капіталу

Реклама:

Довкола депозитних сертифікатів НБУ (ДС) сьогодні точиться чи не найбільше спекуляцій. Прі цьому, багато не розуміють природу цього інструменту. ДС — класичний монетарний інструмент, який активно використовують провідні центральні банки по всьому світу для регулювання ліквідності. В умовах безпрецедентних шоків війни саме завдяки ДС вдалося зв’язати надлишкову гривню, зупинити деструктивну девальвацію та вгамувати інфляцію, зберігши макроекономічну, фінансову та валютну стабільність у державі. ФРС, ЄЦБ та інші провідні ЦБ світу мають такі чи подібні монетарні інструменти та активно їх використовують.

Більше того, кошти, які банки отримують за депозитними сертифікатами, не зникають безслідно. Через отриманий прибуток вони збільшують капітал банків, що є прямою і необхідною передумовою для подальшого розширення кредитування в країні.

Варто також нагадати критикам ключовий факт: через повномасштабну війну Національний банк суворо заборонив банкам (окрім державних) виплачувати дивіденди. Це означає, що всі зароблені кошти залишаються виключно в банківській системі України. Вони не виводяться за кордон і не осідають у кишенях приватних акціонерів, а працюють на запас міцності вітчизняної фінансової системи та майбутнє кредитування.

Динаміка кредитування та математика втрачених можливостей

Сьогодні банківська система демонструє вражаючі результати відновлення. Протягом 2024 та 2025 років ми спостерігали стабільне зростання кредитування економіки (2025 рік — більше 35%). А за підсумками першого кварталу 2026 року ця динаміка зберігається на високому рівні понад 30%.

Для нас надзвичайно важливо зберегти цей позитивний тренд. Головна небезпека 50% податку полягає в ефекті мультиплікатора, який запрацює у зворотному напрямку. Спроможність банків видавати нові кредити жорстко прив’язана до їхнього капіталу, єдиним джерелом нарощування якого сьогодні залишається прибуток.

Реклама:

Вилучаючи додаткові 20 млрд грн до бюджету сьогодні (очікуваний фіскальний ефект), держава автоматично позбавляє економіку 200−300 млрд грн потенційного ресурсу для кредитування завтра.

Для наочності порівняємо два підходи:

Інфографіка: надано автором

Парадокс державних банків

Окремої уваги потребує ситуація з державними банками, які генерують половину прибутку всієї системи. Вони і так перераховують левову частку прибутку до бюджету у вигляді дивідендів.

Запровадження 50% податку просто позбавляє Міністерство фінансів гнучкості. Зі стандартною ставкою держава може сама вирішувати: скільки прибутку вилучити через дивіденди, а скільки залишити банку для кредитування критичної інфраструктури чи приорітетних галузей. Крім того, за результатами оцінки стійкості 2025 року окремі держбанки вже потребували докапіталізації. Тобто держава може опинитися в ситуації, коли вилучені через податок кошти доведеться повертати банкам з кишень платників податків.

Міжнародний досвід, позиція МВФ та загроза для приватизації

Часто можна почути посилання на досвід деяких європейських країн, де застосовувався податок на надприбутки (windfall tax). Проте там він завжди запроваджувався як суто разовий, винятковий захід. В Україні ж ми стикаємося зі спробою імплементувати його в четвертий раз, що перетворює антикризовий інструмент на системний непередбачуваний тиск.

Це створює колосальну перепону для залучення інвестицій. Наша держава планує розпочати активний процес приватизації державних банків. Але як можна переконувати потенційних іноземних інвесторів у привабливості та перспективності галузі, якщо політики щороку змінюють правила гри і рівень оподаткування? Для будь-якого репутабельного інвестора така податкова нестабільність є «червоним світлом».

Реклама:

Саме тому позицію Національного банку щодо недоцільності екстраподатку повністю поділяє Міжнародний валютний фонд. Логіка наших міжнародних партнерів є прагматичною:

• Системність замість «гасіння пожеж». МВФ виступає за системні податкові реформи та розширення бази оподаткування за рахунок детінізації економіки, а не за точкові збори, що спотворюють ринок.
• Стійкість системи. Фонд наголошує на необхідності збереження достатнього капіталу банків для абсорбування можливих шоків війни.
• Інвестиційний клімат. Непередбачувана політика ставить під загрозу приватизацію державних банків, що є одним із ключових структурних маяків нашої співпраці з МВФ.

Замість висновку

Сьогодні банківський сектор — єдиний в Україні, який постійно платить підвищену базову ставку у 25% (проти 18% для решти бізнесу). Забезпечуючи лише 2,9% ВВП, банки у 2025 році згенерували 11% усіх платежів до державного бюджету.

На відміну від минулих криз, сьогодні банки не є джерелом проблем — вони є їхнім амортизатором. Вони забезпечують макрофінансову стабільність, фінансують ЗСУ через купівлю внутрішнього боргу та нарощують кредитування реального сектору темпами понад 30%.

Системне збільшення податкового навантаження на найбільш прозорий сегмент економіки підриває зусилля з детінізації інших секторів. Відбираючи у банків капітал сьогодні заради ситуативного фіскального ефекту, ми ризикуємо залишити економіку та процеси відбудови без фінансового ресурсу вже завтра.

Теги:   ОВДП Прибуток Податок на прибуток Банківська система НБУ

Читати далі
Источник