Швидкість як зброя: Чому Україна стала цікава світовій оборонній промисловості

3 липня, 15:00

В оборонній індустрії сьогодні перемагає не той, хто показав найефективнішу технологію. Перемагає той, хто здатен швидше за інших перетворити її на серійне виробництво.

Саме ця думка не полишала мене після кількох днів роботи на Eurosatory 2026. За цей час стенд NAUDI та компаній-учасників асоціації відвідали близько трьох тисяч людей, ми провели сотні B2B-зустрічей і прийняли десятки урядових делегацій. Але головним результатом стали не цифри і навіть не домовленості. Найважливішим було те, як змінився зміст самих розмов.

Реклама

Ще кілька років тому більшість міжнародних контактів навколо української оборонної промисловості зводилася до простого питання: що потрібно Україні для оборони? Сьогодні розмова дедалі частіше починається з іншого: що ми можемо створити разом?

Читайте також:

Тимофій Скиба Дві оборонки в одному павільйоні: Що я побачив на Eurosatory

Цю зміну добре ілюструє сама атмосфера цьогорічної виставки. Eurosatory 2026 показала новий пріоритет європейської оборонної промисловості: якщо раніше головними новинами подібних заходів були контракти на постачання озброєння, то сьогодні в центрі уваги опинилися виробничі альянси, спільні підприємства та передача технологій. На тлі планів Європи інвестувати до €800 млрд у переозброєння компанії шукають не лише замовників, а й партнерів для розгортання виробництва. Саме тому серед найбільш резонансних новин виставки були угоди у сферах ракетного озброєння, двигунобудування, боєприпасів та безпілотних систем. Фактично Eurosatory стала демонстрацією переходу від моделі закупівель до моделі спільного виробництва, локалізації та інтеграції оборонних технологій.

Це дуже важлива зміна.

Сучасна війна показала: мати перспективну технологію вже недостатньо. Можна створити хороший дрон, ракету чи систему управління. Але якщо її неможливо швидко масштабувати, оновлювати під нові загрози, забезпечити двигунами, компонентами, сервісом і виробничою базою — вона залишається лише перспективною розробкою.

В оборонній промисловості сьогодні перемагає не той, хто один раз показав сильний продукт. Перемагає той, хто здатен перетворити його на серійне рішення швидше, ніж ворог змінює тактику.

Це добре видно на прикладі України.

Ще у 2022 році виробництво артилерійських пострілів калібру 155 мм в Україні фактично було відсутнє. Сьогодні українські підприємства вийшли на виробничі спроможності, які вимірюються сотнями тисяч пострілів на рік. Для мене це не лише цифра про боєприпаси. Це приклад того, як українська оборонна промисловість за кілька років навчилася робити те, що в мирний час часто потребувало б набагато довшого циклу.

Реклама:

Саме така швидкість сьогодні цікавить партнерів не менше, ніж самі вироби.

Мене тепер запитують наші партнери не про те, який у нас дрон, а про те, як ми встигаємо його змінювати. Під час зустрічей із японською делегацією основна розмова стосувалася не окремих розробок, а механізмів взаємодії між виробниками та військовими, які дозволяють постійно вдосконалювати технології відповідно до реалій фронту. Саме швидкість адаптації сьогодні стає однією з головних конкурентних переваг оборонної промисловості.

Це один із ключових уроків цієї війни. У класичній оборонній моделі шлях від запиту військових до оновлення виробу може тривати роками. В Україні цей цикл часто значно коротший. Виробник отримує зворотний зв’язок із фронту, швидко бачить, що працює, що не витримує РЕБ, що треба змінити в конструкції, програмному забезпеченні чи тактиці застосування — і повертає на поле бою нову версію продукту.

Саме тому предметом інтересу стають не лише українські технології, а й підходи, які дозволяють їх швидко вдосконалювати та масштабувати.

Інша важлива тема — виробничі вузькі місця.

На Eurosatory компанія «Українська бронетехніка» та чеська AviaNera Technologies, що входить до складу Czechoslovak Group, підписали угоду про стратегічне партнерство у сфері виробництва силових установок для ракетних і безпілотних систем. Генеральний директор AviaNera Павло Чехал дуже точно сформулював проблему: силові установки часто є вузьким місцем у виробництві.

Це важлива фраза.

Бо ракета без двигуна — це не ракета. Безпілотна платформа без стабільного доступу до силових установок — це не серійне виробництво, а залежність від критичного компонента. Тому сучасна оборонна кооперація дедалі частіше стосується не лише готових систем, а й того, що дозволяє ці системи виробляти у великих кількостях: двигунів, електроніки, радарів, боєприпасів, сервісу та локалізації виробництва.

Реклама:

Показовою в цьому сенсі є активність європейського ракетного концерну MBDA навколо України. Під час Eurosatory компанія підписала меморандум із Державним Київським конструкторським бюро «Луч», який передбачає подальший розвиток далекобійних ракетних програм, зокрема крилатої ракети «Нептун». А за кілька днів до цього, на авіасалоні ILA Berlin, MBDA уклала угоду про партнерство з компанією «Українська бронетехніка» у сферах далекобійного озброєння та протидії безпілотним системам.

Ці домовленості важливі не самі по собі. Вони демонструють значно ширший процес: Європа вже думає не лише про закупівлю зброї для України чи поповнення власних арсеналів. Вона думає про спільне створення наступного покоління систем стримування, далекобійного ураження та протидії новим загрозам. І Україна дедалі частіше розглядається не як країна, якій потрібно допомагати, а як один із ключових партнерів у формуванні нової європейської оборонної архітектури.

Україна має бути частиною цієї розмови. Тому що ми вже сьогодні працюємо з тими викликами, які для багатьох армій залишаються сценаріями майбутньої війни. Масоване застосування дронів. Балістичні загрози. Необхідність швидко оновлювати системи ППО. Потреба у дешевших, масовіших і водночас ефективних засобах ураження. Постійне протистояння між засобами ураження та засобами захисту.

Для України це питання виживання. Для Європи — питання готовності до майбутніх загроз.

Саме тому міжнародний інтерес до української оборонної промисловості сьогодні не можна пояснювати лише співчуттям, солідарністю чи політичною підтримкою. Це все важливо. Але є ще один прагматичний фактор: українські компанії навчилися працювати в умовах, у яких більшість оборонних економік світу лише вчиться діяти.

Реклама:

Ми навчилися швидко отримувати зворотний зв’язок із фронту. Швидко змінювати продукт. Швидко будувати виробництво. Швидко шукати рішення, коли з’являється нова загроза.

Тепер наше завдання — перетворити цю швидкість на довгострокову промислову перевагу.

Для цього потрібні міжнародні партнерства, локалізація критичних компонентів, спільні виробничі програми, доступ до технологій і відкритість до кооперації з усіма партнерами, які поділяють із нами спільне бачення безпеки.

Головна помилка — думати, що українська оборонна промисловість цікава світові лише через війну. Насправді вона цікава тому, що в умовах війни навчилася робити те, що сьогодні стає головним викликом для всієї оборонної індустрії: швидко перетворювати загрозу на рішення, а рішення — на виробництво.

Саме це, на мою думку, і є головним результатом останніх міжнародних зустрічей. Україна тепер не просто демонструє окремі розробки. Україна показує модель оборонної промисловості, яка здатна швидко змінюватися разом із війною.

І саме ця здатність може стати нашим найважливішим внеском у спільну безпеку.

Теги:   Війна Росії проти України українська зброя Eurosatory українські виробники

Читати далі
Источник