Найпопулярніший канцтовар. Як брати-угорці створили кулькову ручку, на яку претендували американці, а слава дісталась французу
29 вересня, 08:47 NV Преміум Поділитися:
Автор: Ростислав Камеристий-Брайтенбюхер
29 вересня виповнюється 125 років Ласло Біро — одному з батьків кулькової ручки. Винахід, без якого нині не обходиться світ, пройшов довгий шлях, перш ніж стати популярним.
У 1938 році Ласло Біро запатентував те, що вважається першою кульковою ручкою, а до цього майже десять років прискіпливо удосконалював свій виріб разом з рідним братом Дьордем. Ці чоловіки, які походили з єврейської родини й народились в Угорщині, не мали нічого спільного з інженерною справою: Ласло був за фахом журналістом, а Дьордь — стоматологом.
Відео дня
Читайте також:
Королева морозива Агнес Маршалл. Історія креативної британки, яка 150 років тому здійснила демократичну революцію у світі ласощів
Газетяра, який мусив робити багато нотаток у блокноті з місця подій, не влаштовували тогочасні письмові інструменти: олівці миттєво списувались або ламались, а чорнильна ручка могла несподівано підтекти й бруднила одяг і руки, а її пера швидко ставали непридатними.
Ласло та Дьордь винайшли спеціальне чорнило на основі пасти замість води, а замість пера зробили маленьку кульку-наконечник. Це стало справжньою знахідкою для тих, чия професія передбачала багато писанини.
Ідея стоматолога та юриста
Задля справедливості зазначимо, що основу сучасної кулькової ручки заклав не Біро, а інша людина: американський юрист Джон Джей Лауд, випускник Гарварда отримав перший патент на цей виріб ще далекого 1888 року. Саме він додумався до ідеї створити інструмент для письма, який містив би маленьку металеву кульку, що обертається, затиснута в гнізді. Цей механізм дозволяв кулі переносити чорнило з резервуара всередині пера на поверхню, коли куля оберталася.
Джон Джейкоб Лауд в Гарвардському коледжі, близько 1866 року / Фото: DR
Але був нюанс — така ручка могла писати лише на шкірі. Правник, окрім основної професії, займався ще й кушнірством, і йому часто доводилось позначити місце для розрізу. Проте на папері ця ручка не писала, а тому користі від неї для загалу було небагато.
«Мій винахід полягає в удосконаленому резервуарі або авторучці, особливо корисній, серед іншого, для маркування на шорстких поверхнях, таких як дерево, грубий обгортковий папір та інші предмети, де звичайна ручка не може бути використана», — описував Лауд свій письмовий інструмент.
З розвитком сучасних технологій темп життя прискорився, рівень грамотності зріс, і з’явився попит на ручки, які не потребували б багато часу та догляду. Старе перо та пляшечка з чорнилом (або навіть ранні версії авторучок) мали свої недоліки:
Читайте також:
«Має форму риби з пропелером у хвості». Як і навіщо півтора століття тому каталонський журналіст створив перший у світі підводний човен
- Чорнилові потрібно було висихати, що вимагало часу або ж доводилось використовувати промокальний папір, щоб пришвидшити процес.
- Ручки працювали лише на паперовій поверхні для письма.
- Вони вимагали ручного обслуговування: від вирізання пера за формою, його заточування та підтримання у чистоті.
- Вони бруднили усе на світі: руки, одяг, стіл, підлогу.
- Потрібна була велика майстерність, щоб писати послідовно.
Біро зіткнувся з особливим викликом: хоча механізм кульки та гнізда був правильним, звичне чорнило стало джерелом проблем: влітку воно переливалося через край, а взимку замерзало. Також на великій висоті чи під впливом руху, наприклад у горах чи у поїзді, витікало через зміну тиску. Пружини та резервуари для чорнила з поршневим тиском або капілярною дією не допомагали із цим впоратись.
Фрагмент патенту Ласло Біро на кулькову ручку, 11 грудня 1945 року / Фото: DR
Теги: США Угорщина Технології Аргентина Винахід Інновації Ручка Історія з NV XX століття
Читати далі
Источник