Банкрут чи колаборант? Чому держава відмовляється від фермерів на окупованих територіях
16 липня, 14:05 Позиція Поділитися:
Протягом останніх двох із половиною років левова частка власників найбільших бюджетоутворювальних агропідприємств Запорізької, Херсонської та Харківської областей, які виїхали з окупації, чекають на підтримку від законодавців. Довоєнну програму доступного кредитування змінила жорстка вимога банків сплачувати заборгованість за майно, що досі перебуває на тимчасово окупованих територіях. Що допоможе українським фермерам вирішити ситуацію?
За словами виконувача обов’язків міністра аграрної політики та продовольства України Тараса Висоцького, станом на початок травня 2024-го, в України в тимчасовій окупації залишалося приблизно 15−18% сільгоспземель. До прикладу, у Запорізькій області майже 80% ріллі (1 млн 497 тис. га) розташовані на окупованих територіях або в зонах активних бойових дій.
Відео дня
До війни агропідприємства цих регіонів брали кредити на техніку, добрива та побудову ангарів для зберігання врожаю, сплачували податки та підтримували свої громади. Наразі значна частина з них стикнулася з безпрецедентним тиском із боку держави та банків: виїхавши з окупації та втративши справу свого життя, фермери стали фігурантами судових справ за несплату кредитів за майно, що його тепер контролюють росіяни.
Згідно з даними Всеукраїнської Аграрної Ради, середня сума заборгованості таких агропідприємств складає 10−15 млн грн. Замість замороження кредитних зобов’язань під час воєнного стану, держава та банки змушують український бізнес іти на свідоме банкрутство, спонукаючи ще більше аграріїв з окупованих територій переходити на бік колаборантів.
Фото: depositphotos
Аграріїв поставили перед вибором: залишитись і порушити Закон України, або виїхати та все втратити? Залишаючись в окупації, фермери-колаборанти можуть зберегти свій бізнес, отримувати дешевші добрива, пальне, мати більше можливостей для продажу свого врожаю. При цьому, співпрацюючи з окупаційною владою, агропідприємства фактично перестають виплачувати кредити українським банкам, і натомість починають наповнювати казну РФ своїми податками.
Виїжджаючи на контрольовану Україною територію, фермери, які проявляють патріотичну позицію та відмовляються співпрацювати з загарбниками, втрачають 100% своїх підприємств, — у результаті «націоналізації» або банального розграбування, — та в сухому залишку отримують вимоги українських банків негайно сплатити кредити. Саме ці фермери зараз у відчаї.
Михайло, аграрій із Херсонської області, на умовах анонімності розповів, що до війни мав близько 3000 га землі в обробітку, вирощував овочі та фрукти, згодом — зернові культури, пшеницю, кукурудзу, сою. За рахунок кредитів він обладнав свої сільгоспділянки сучасною системою зрошення, закупив нові трактори, насосну станцію, дощувальні машини, сівалку, побудував ангар для зберігання овочів на 7000 тонн.
До війни у 2021-му Михайло взяв кредит за державною програмою «Доступні кредити 5−7−9%». За його словами, обороти компанії на той час давали змогу все виплатити протягом 2−3 років.
«Зранку 24 лютого ми виїхали сіяти ярий ячмінь, за декілька годин по місту вже їхали окупанти на БТРах, нищили все на своєму шляху, шукали Бандеру та дуже швидко призначили окупаційну владу. Вони відразу почали обіцяти „золоті гори“ тим, хто залишиться і буде співпрацювати, але я не ходив до них, вони самі прийшли до мене, — згадує підприємець із Херсонської області. — Спочатку мене просто попередили, а на другий раз натягнули мішок на голову та забрали на підвал. Там я провів близько місяця, терплячи катування та нелюдські умови життя, — без світла, води та каналізації. У мене забрали все, що було створено за десятки років життя. Вклав мільйони гривень у розвиток господарства, яке було одним із найбільших в області. Іміджевим для України, бюджетоутворювальним для області».
Відмовившись від отримання російського паспорта та скориставшись коридором для виїзду, Михайло опинився на підконтрольній Україні території. Згодом, під’єднавшись знову до вітчизняної мережі стільникового зв’язку, почав отримувати дзвінки від представників банку з вимогами негайно виконати боргові зобов’язання. На фермера, що свідомо втратив своє підприємство заради повернення в Україну, невдовзі подали до суду.
«Кажу їм — от є застава, прописана у договорі, то забирайте її. А вони кажуть: так вона ж на окупованій території, як її забрати? А мені звідки взяти гроші тоді? У Чечню поїдьте і заберіть цей трактор. Я так само не можу ні продати, ні повернути собі майно, ні відновити діяльність, бо моє господарство на окупованій території. Я бомж. Я втратив все через повномасштабну війну. Чому коли я платив великі податки до бюджету України, коли у мене була ідеальна кредитна історія до війни і на мені заробляли відсотки, я був потрібен своїй державі, а коли не з моєї провини втратив усе, але залишився патріотом Батьківщини, моя країна руками державного банку веде мене у зашморг? За великим рахунком, держава мала б компенсувати мені кошти за втрачене майно, але це дуже великі гроші. То ж дайте хоча б можливість стати на ноги, відновитися, почекайте трохи врешті-решт», — наголошує Михайло.
Перепони на шляху до вирішення проблеми
27 травня Всеукраїнська Аграрна Рада від імені постраждалих від війни аграріїв звернулася до Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України з проханням підтримати агросектор в окупованих та прифронтових регіонах і прийняти проєкт Закону України № 11180−1 «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо кредитування на період дії воєнного стану». Законопроєкт передбачає заборону під час воєнного стану стягувати заборгованість за кредитами з підприємців, виробничі потужності яких станом на 24 лютого 2022-го розміщувалися на територіях тимчасової окупації чи активних бойових дій, за умови, що сам бізнес і заставне майно досі розташоване на цих територіях.
Фото: depositphotos
Сергій, аграрій із Харківської області, який так само чекає підтримки від народних депутатів, бо втратив своє господарство і ледве виїхав із родиною з окупації, пояснює, що цим законопроєктом автори пропонують «заморозити» виплати по кредитах на час військових дій.
«Це рішення є життєво важливим для нас, аграріїв, які виїхали з тимчасово окупованих територій, але до війни взяли кредити. Але через відсутність політичної волі на вищих щаблях влади та дуже потужне банківське лобі, ситуація досі не сходить із мертвої точки: банки вимагають від нас повернення кредитів і не дають нових, а парламентарі не чують і навіть не намагаються допомогти фермерам з окупації, що чітко проявили свою проукраїнську позицію», — розповідає фермер.
Лише серед учасників Всеукраїнської Аграрної Ради подібні історії вже рахують десятками. Загальна сума несплачених кредитів, яку банки могли б заморозити на час війни, — становить понад 400 млн грн. Наразі фермери знаходять рішення у пошуку грошей через знайомих і небайдужих громадян, за рахунок чого вдається віддати хоча би частку боргу. Однак, через зіпсовану кредитну історію фермери не можуть отримати нові кредити, щоб розпочати бізнес в інших регіонах, а також немає що давати під заставу. Серед таких фермерів є і чинні військовослужбовці ЗСУ, які стали на захист держави, яка по суті відмовилась від них у найскладніші часи.
«Війна завдала значних втрат, РФ цілеспрямовано атакує аграрні комплекси, розуміючи їхню важливість для економіки та підтримки ЗСУ. Через низькі ціни на агропродукцію, зокрема на зернову групу, виробники змушені працювати зі збитками, — резюмує заступник голови Всеукраїнської Аграрної Ради Денис Марчук. — Саме тому ми наголошуємо на необхідності прийняття цього законопроєкту якомога швидше, бо люди з колосальним досвідом залишилися без роботи. Якби вони мали змогу прокредитуватися, то розпочали б нову справу, а не стояли з простягнутою рукою. Ми втрачаємо кадри. Але ж ми єдина країна, і як із політичних, так і з патріотичних міркувань потрібно прийняти законопроєкт № 11180−1, який зараз перебуває на розгляді у правовому комітеті Верховної Ради».
Теги: Доступні кредити 5-7-9 Банкротство Аграрій Кредити Законопроєкт Сільське господарство Окуповані території Фермерство
Читати далі
Источник