«Кошти мають йти на відбудову України, а не на створення нової генерації олігархів», — Ярослава Джонсон про Давос, війну та інвестиції

16 січня, 11:00 Ексклюзив NV Поділитися:

Автор: Петро Шевченко

Президент та головний виконавчий директор Western NIS Enterprise Fund Ярослава Джонсон в інтерв’ю NV Бізнес розповіла про свої очікування від Давосу, про інвестиції під час війни і після перемоги

Ярослава Джонсон — донька українських еміґрантів до США. Її батько під час німецько-радянської війни перебував у лавах УПА. Восени 1944 року родина покинула Україну.

Відео дня

Відома сьогодні юристка і мильонерка почала кар’єру у містобудівній компанії у Вашингтоні. Після розпаду Радянського Союзу Джонсон на початку 1992 року переїхала на проживання до України. Згодом засновала та очолила Американсько-українську раду з питань бізнесу. Завдяки цій організації відбувся перший візит до США президента України Леоніда Кравчука в грудні 1991 року.

Джонсон сприяла американським фірмам заходити на ринок України. Навесні 1993 року відкрила київський офіс своєї американської юридичної компанії. Завдяки цьому ряд міжнародних корпорацій (зокрема, Монсанто, Філіп Моріс, Крафт Фудз, «Макдональдс», Ейті-ен-ті, Креді Агріколь, ВізЕір Груп, ІБіаРДі та ІеФСі тощо) відкрили філії в Україні та інвестувати в місцеві підприємства.

У 1994 році президент США Білл Клінтон призначив Джонсон членом Ради директорів Western NIS Enterprise Fund. В 2015 року її було призначено президенткою і головною виконавчою директоркою цього фонду.

В інтерв’ю NV Бізнес Ярослава Джонсон розповіла, як змінився акцент Українського дому в Давосі під час війни, які практичні цілі в Давосі поставлені цього року, як іноземні інвестори сприймають війну в Україні, що є запорукою відновлення України та про інвестиції під час війни.

Яка мета Українського дому в Давосі у цьому році?

Ми почали Український дім 5 років тому. Наша мета — залучати інвестиції в Україну. Показати, що Україна є креативна та інноваційна. Очевидно, війна змінила це до якоїсь міри. Україна і надалі потребує інвестицій, але на першому плані тепер є війна, майбутнє існування України та як забезпечити її успішність та процвітання як незалежної демократичної держави для майбутніх поколінь. Ми також будемо говорити і про інвестиції, але вони відійшли на другий план, бо перемога України є важливішим.

Які практичні цілі будуть ставитися українськими учасниками в Давосі зараз?

Найбільш практична ціль — це тримати ті держави, що зараз допомагають Україні в тому ж колі, що є. Бо зараз в США є рух, щоб не давати більше допомоги Україні чи зменшити її. Без зброї та фінансової підтримки, гуманітарної помочі, Україна не зможе зупинити навалу російських загарбників. Треба боротися за те, щоб ті держави, які нас підтримували продовжували й надалі це робити до перемоги.

Головна мета — виграти війну, позбутися окупантів і мати незалежну процвітаючу державу.

Дайджест головних новин Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів NV Підпишись Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

Що буде розповідатися про Україну?

Є три-чотири панелі на день. Ми починаємо в понеділок (16 січня — Ред.), будуть заходи за участі країн, які зараз підтримують Україну, де вони розкажуть чому вони це роблять. На наступний день, ми поговоримо про Збройні Сили України. Про чоловіків і жінок, які боряться за територію України, відбивають російські атаки, деокуповують українські землі.

Світ отримує інформацію з газет та ефіру телерадіоканалів, але, нажаль, чітко не бачить в яких умовах українці виборюють свою свободу. Будуть презентації про тих, хто бореться на фронті 700 км. Вони мають показати світу, як це виглядає, як вони користуються тією зброєю, яку отримують і що їм додатково потрібно, щоб ця перемога була реальністью.

Ми боремося на багатьох фронтах — є військовий фронт і є гуманітарний фронт. Мільйони людей було вимушено переміщено, виїхали за кордон, а ті, що лишилися по містах і селах, які росія бомбить кожен день. Як вони все це переживають? Люди мали, якісь кошти на початку війни, та ці гроші вичерпалися. Як їм годувати сім’ї? Де шукати електрику та газ? Що їм треба для того, аби пережиту зиму та не замерзнути?

Ми маємо панелістів, які можуть все це показати світові.

В Давосі будуть світові лідери, депутати з різних країн та їхні помічники, які хочуть розуміти деталі. Ми все це їм даємо.

Ми запросили Першу леді та Президента України.

Одного вечора має бути концерт із Святославом Вакарчуком, який організовує Фонд Віктора Пінчука.

Потім ми поговоримо про інвестиції. Економіка України дуже постраждала і тепер питання — як її відбудувати? Чи чекати до кінця війни чи починати відновлення тепер. Є дві точки зору. Перша, треба зараз, бо після війни поки все це зорганізується, то мине багато часу. У Києві хочуть вже зараз це робити, а не чекати кілька років. Ми хочемо, щоб те населення, що виїхало, повернулося і почало працювати, будувати нову країну.

Фінансова поміч для відбудови прийде від різноманітних донорів. А саме зусилля та праця має бути українців. Іноземці не приїдуть відбудовувати України, і ми хочемо, щоб це були українці.

Україна відіграє велику роль у постачанні зерна і харчів цілому світові. І питання, як виконувати цю роль в умовах війни? І світ може допомогти Україні, щоб це відбувалося постійно, аби люди по всьому світу не голодували.

Є і багато інших тем. Зокрема, енергетика і відбудова міст. Багато будинків постраждало, міста через російські атаки знаходяться в темряві, а десь немає води, обігріву. Будемо говорити з мерами міст про те, як вони це переживають та що їм потрібно для допомоги.

Остання панель — як закінчити цю війну?

Українці всі говорять про перемогу. І ми знаємо як вона має виглядати — без росіян, територія до кордонів 91 року. Але чи можемо ми це досягнути? Ми всі віримо, що так.

Ви хочете показати наживо, що відбувається в Україні?

Абсолютно. Ми хочемо мати підтримку всього світу. Стаття в Нью-Йорк Таймс або Вашингтон Пост, які я читаю кожен день, не дає повного розуміння, як це все виглядає, що люди переживають. Журналістів багато в Україні. Але це не те саме, коли ти бачиш особу, яка все це пережила і може про це розказати.

Яких результатів від Давосу ви очікуєте в цьому році?

Ми очікуємо притоку певних інвестицій. А також важливо збільшити зацікавлення в Україні представників, тих країн, що зараз вже допомагають Україні.

Зараз озвучена цифра $700 млрд, які необхідні на відбудову Україні. Після Другої світової війни немає держави, що б так сильно постраждала, є такою великою і яку так тяжко буде відновлювати. Так в Боснії і Хорватії була війна, але вона була коротка і менша за масштабом. А в Україні, якщо подивитися на те, що відбулося в Харкові, Бучі, Ізюмі, Миколаєва та інших міст. Ось, тут світ має допомогти. Бо як будемо чекати, що Україна сама ті кошти накопичить, то ми будемо чекати 100 років. Треба зробити це в найкоротші терміни, щоб Україна, яка є на фронті Європи, стала її членом, а з часом і НАТО.

Це не станеться миттєво, але треба йти крок за кроком, переконати людей — це буде найважливіше досягнення для нас.

Українській дім в Давосі просуває цю мету. Це те, що роблять посли України в різних країнах, прості люди, митці – аби України стала незалежною та процвітаючою державою.

Чи вірите ви в те, що росія виплатить репарації?

Про репарації тяжко казати. Є кошти, що були заморожені в інших державах. Але питання в тому, що в багатьох державах ти не можеш конфіскувати чийсь банківський рахунок. Питання в тому, як це зробити? Але ті $700 млрд мають звідкись прийти. Якщо держави та міжнародні фінансові організація вирішать, що це частково можуть бути російські кошти, то це добре. Але до того ще ми не дійшли.

Якщо говорити про приватні інвестиції, то чи можливі вони під час війни? Як їх страхувати?

Приватні інвестиції можливі, але страхування під великим питанням. Як ті ризики на когось перенести. Ніхто ще не випрацював такого механізму. Але до того треба йти. Україна не була повністю розбита, тільки деякі її райони. Там, де не було сильного знищення, може інвестиції підуть і зараз, перед кінцем війни. Але східні райони, де Україна сильно зруйнована там інвесторів треба переконати в тому, що ризик є але, що він не був таким високим.

Інвестори часто кажуть, ми не будемо інвестувати в щось, якщо знаємо, що це буде за місяць знищено. Ніхто не знає, що росія буде робити.

Україна вже зараз має готуватися до післявоєнного відновлення.

Що, крім війни, заважає України, щоб створити добрі умови для інвесторів в Україні?

Цей список умов для інвесторів не змінився за останні 30 років. МВФ постійно це повторює. Верховенство права, юридична база, справедливі суди. Україна багато чого зробила. Верховенство права ще не повністю реалізоване. У боротьбі з корупцією є великий поступ. Але війна призведе до того, що буде більше корупції. Треба, щоб кошти на відбудову України шли лише на це, а не на те, щоб створити нову генерацію олігархів, які скористаються ситуацією.

Усі донори про це говорять. Має бути повністю прозорий процес.

Як ви бачите цей процес фінансування на відновлення України?

Останній раз така відбудова була, після Другої світової війни. Це був план Маршала. Він тривав чотири року. Але він був так організований, що все було прозоро. І протягом цих років Німеччина могла отримувати кошти і відбудовувати сама себе. Я точно не знаю як це зробити. Всі хто брав участь у тому плані, вже нікого не лишилося. Є лише записи. А як це має виглядати тепер? Ніхто не має сумніву в тому, що Україна має брати участь у цьому. Але що далі? Якусь комісію чи комітет треба зробити? Хто його буде очолювати? Таких деталей я ще не чула і не бачила. Але певна, що донори будуть вимагати, щоб всі бачили всю інформацію про ці кошти.

Як для більшості інвесторів сприймається війна в Україні: локальний конфлікт чи війна демократичного світу проти авторитарного?

Це не є локальний конфлікт. Більшість людей розуміє, що масштаб цієї війни такий великий, що це практично є велика історична подія, після якої починається нова ера. Росія хоче захопити сусідню державу і хоче повністю знищити. Увага до цієї війни дуже велика. Історики будуть писати, що ця війна змінила Європу і увесь світ.

Що вас як інвестора цікавить в Україні?

Ми дуже активно роль відіграємо в ІТ. Через те, що ми бачимо — це майбутнє України. Агросектора зараз працює, але на іншому рівні. ІТ-сектора інноваційний та креативний, де зосереджено багато молоді. І, фактично, це єдиний сектор, який до тепер не постраждав від війни. ІТ легко було релокувати, де вони працюють на благо Україні.

Наш фонд особисто цікавлять інвестиції саме в малі те середні підприємства. В Україні їх замало. І, щоб відбудувати Україну треба мати багато таких успішних підприємств. Українці є підприємницькі.

Самопоміч — це організація, яка була створена на західній Україні, ще до Першої світової війни, заохочувала українців, щоб вони працювали для себе та своєї громади.

Яку суму ваш фонд готовий виділити на відновлення України?

З моменту існування нашого фонду в 1994 році, ми вклали $188 млн в Україну. І ті, гроші пішли на малі та середні підприємства України. Деякі до тепер працюють і виконують своє завдання, і свої вкладення на відновлення України під час війни. Додатково на майбутнє, точно ніхто не знає, які кошти будуть доступні. Але точно, ми, коли продаємо підприємство, ми ті кошти використовуємо на інвестиції в наступну компанію. Наші кошті ніколи не лежать в банках, ми їх використовуємо на подальші інвестиції. І деякі зараз маємо інвестиції, які за рік-два будуть продані, і ті кошти ми будемо інвестувати в Україну.

Як війна вплинула на ваш портфель інвестицій?

Портфель інвестицій існує. Проблема в тому, що його не можна зараз продати. Більшість тих, компаній, в які ми інвестували пройшли війну без великих втрат. Хоча вони зараз не ростуть і не дають дивідендів. Зараз немає покупців на українські компанії і зрозуміло чому. Але через рік, два побачимо.

Теги:   Економіка Інвестиції Давос Війна Росії проти України

Читати далі
Источник