Єдиний цивілізований спосіб вести бізнес

3 жовтня, 16:33

Читайте NV у Google

Мама з візочком заходить у під’їзд без сторонньої допомоги. Літня людина з ціпком сама спускається у двір. Дитина на роликах безпечно проїжджає через увесь квартал. Це не ідеалізована картинка, а базовий стандарт сучасної інфраструктури. Проте реальність, на жаль, поки що інша.

Багато хто досі помилково вважає інклюзію питанням вузької соціальної групи. Розчарую, але за даними Центру соціальних змін і поведінкової економіки, 19% опитаних українців мають труднощі при ходьбі чи коли піднімаються сходами, а ще 15% мають проблеми із зором. Додайте сюди батьків із дитячими візочками, тих, хто зламав ногу і зараз на милицях, людей із важкими сумками і навіть кур’єрів на велосипедах. Зручний простір для найвразливіших означає базовий комфорт для всіх.

Реклама

Світовий досвід: прагматика universal design

Цивілізований світ давно зрозумів, що інклюзія — це не про жалість. Це єдиний розумний підхід до проєктування. Ще у 1985 році американський архітектор Рон Мейс, який сам пересувався на кріслі колісному, разом із колегами сформулював принципи концепції universal design — універсального дизайну. Їхня суть проста: простір має бути від початку однаково зручним для всіх, без жодних спеціальних адаптацій для галочки.

За кордоном ця концепція давно стала інженерними стандартами. Якщо для муніципалітетів це 100% низькопідлоговий транспорт, звукові світлофори та опущені «в нуль» бордюри, то для забудовників діють цілком конкретні правила гри:

Zero-step entrance (вхід без сходинок)

Усі нові житлові та комерційні будівлі проєктуються виключно з входом на рівні тротуару. Жодних ґанків зі сходинками, до яких потім треба прибудовувати громіздкі підйомники чи пандуси-лабіринти

Адаптивність приміщень (стандарт Lifetime Homes)

Наприклад, у Великій Британії ще на етапі зведення будинку стіни у санвузлах базово посилюють. Якщо мешканцю згодом знадобиться опорний поручень, він просто прикрутить його, а не розбиватиме плитку та стіну для встановлення кріплень

Ергономіка спільного простору

Габарити ліфтів, ширина коридорів та дверних прорізів закладаються з чітким розрахунком під радіус розвороту крісла колісного

Знижена навігація

Панелі виклику ліфтів, домофони, поштові скриньки та вимикачі у місцях загального користування монтуються на висоті, зручній як для людини у кріслі, так і для дитини.

У США ця ідея працює на рівні закону ADA ще з 1990 року. І знаєте чому? Бо там рахують цифри: кожен четвертий дорослий американець підпадає під критерії особи з інвалідністю, а понад 11% мають реальні труднощі з мобільністю. Це дуже близькі до нашої нинішньої статистики показники.

Реклама:

Український контекст: Від стратегій до реального виживання та норм

Щодо України, то держава задала цілком правильний вектор ще до великої війни. У квітні 2021 року, за ініціативи Олени Зеленської, з’явилася Національна стратегія безбар’єрності до 2030 року, яка, до речі, прямо спирається на ті самі принципи universal design.

Але велика війна кардинально змінила ставки. Якщо раніше це була довгострокова амбіція, то сьогодні — нагальна необхідність. До повномасштабного вторгнення в Україні було 2,7 млн людей з інвалідністю. Зараз їх уже понад 3 мільйони, і, на жаль, буде ще більше. Додайте сюди ветеранів на реабілітації, людей із тимчасовими пораненнями чи просто тих, хто виснажений стресом. У таких реаліях безбар’єрність перестає бути питанням соціальної відповідальності окремих компаній. Це частина нашої національної адаптації до нової реальності.

Читайте також:

Антон Тютюн Безбар'єрність в банківському секторі. Що змінюється?

Зараз ці стандарти існують на рівні ДБН В.2.2−40:2018 «Інклюзивність будівель і споруд». Проте давайте відверто: прагматичний світовий підхід, про який я згадував вище, у нас часто зводиться до паперової формальності. Державні будівельні норми — це обов’язковий мінімум, який більшість виконує лише для того, щоб здати об’єкт. Але справжня мета відповідального бізнесу — не просто «щоб не оштрафували» чи уникнути формальних проблем. Наша мета — створити середовище, де людина взагалі не помічає перешкод.

Погодьтесь, ідеально рівна підлога у квартирі втрачає будь-який сенс, якщо людина не може сама виїхати з двору. Фізична доступність означає, що всі об’єкти навколо зручні для кожного: від ліжка до кав’ярні, безпечного пішохідного переходу чи спортивного майданчика у кварталі.

Реклама:

Якщо людина не замислюється над тим, як піднятися на бордюр чи зайти в під’їзд, значить, ми як девелопери зробили свою роботу правильно.

Як це втілюється у проєктах

Проєктуючи квартал, ми маємо за замовчуванням враховувати потреби людей усіх вікових груп та фізичних можливостей. У нас, наприклад, все влаштовано наступним чином:

• Входи до будівель спроєктовані виключно без сходів.
• Ухил пандусів для доступу до внутрішніх дворів — не більше 10%.
• Ухил доріжок біля вхідних груп та комерційних приміщень — від 2% до 3%.
• Знижений бордюрний камінь забезпечує легкий з’їзд.
• Для комфорту людей із порушеннями зору ми дублюємо написи шрифтом Брайля в ліфтах та на сходових клітинах.
• Жовта контрастна розмітка першої та останньої сходинки, тактильна плитка перед дверима, контрастне маркування скла — усе це допомагає уникнути травм.

Те, як ми будуємо міста сьогодні, визначає, яким буде наше суспільство завтра. Якщо ми чекаємо, що ситуація докорінно зміниться на краще сама собою, то ні – так не буде. Саме бізнес має стати рушієм цих змін — і ми намагаємося довести це на практиці. Сьогодні у наших кварталах мешкає близько 60 000 людей, і для кожного з них безбар’єрне середовище стало непомітною, але невід’ємною частиною життя.

Теги:   Безбар'єрність Війна Росії проти України Ігор Ніконов Девелопер Забудовник

Читати далі
Источник