Warning: getimagesize(): Filename cannot be empty in /home/ih382049/investua.com.ua/www/wp-content/plugins/wp-open-graph/output.class.php on line 306

Надійний друг. Батько, син і автомобіль

21 червня, 20:16

21 червня в світі відзначають День батька, щорічне свято, яке традиційно припадає на третю неділю червня. У цей день не просто вітають батьків — у День батька говорять про роль батьків у вихованні дітей, а також про сімейні цінності як фундамент для формування дитини як самостійної, багатогранної особистості.

З ініціативи компанії WOG ми підготували спецпроект про батьків, автомобілі, автотріпи і, звичайно, про АЗК, як невід’ємну частину поїздок. Четверо героїв-підприємців-автолюбителів діляться спогадами з дитинства та розповідають, як вплинули їхні батьки на захоплення в дорослому віці.

Ну, а якщо ви плануєте автотріп Україною, сплануйте не тільки маршрут, але і зупинки в дорозі, наприклад, для короткого перепочинку в дорозі відмінно підійде WOG, де є кафе і маркет, а мережа нараховує близько 400 АЗК по всій Україні. І звісно, саме час взяти в подорож батьків і пригостити їх новим літнім меню на WOG.

Рауль Чілачава,

журналіст, ведучий

Досвід водіння — 21 рік. Автомобілі — Nissan 350Z і Honda CRX.

Л юблю подорожувати і навіть зняв уже п’ять проектів: подорож на автомобілі з України до Лісабона, подорож до Греції на автомобілі і далі на яхті островами, подорож на електромобілі в Будапешт і соціальний проект Найгірші дороги України. Часто їжджу відпочивати на автомобілі в Хорватію.

Я дуже не любив цей автомобіль. Взимку в ньому було холодно, влітку спекотно, а в проміжках він виходив з ладу.

Прекрасно пам’ятаю наше сімейну подорож до Грузії саме на цій Волзі. Дорогою у неї прогоріла прокладка головки циліндрів десь під Краснодаром і її лагодили місцеві умільці в якомусь дворі, потім вже на гірському перевалі відмовили гальма і батько якимось дивом втримав автомобіль на серпантині.

Мій батько ніколи особливо не прищеплював мені любов до автомобілів і, якщо чесно, в дитинстві мене заколисувало, особливо в батьківській Волзі.

Ще добре пам’ятаю, як ми з братом і батьком узимку намагалися завести автомобіль за допомогою кривого стартера, це такий залізний ворот, який під’єднується безпосередньо до храповика колінвалу, і ти намагаєшся, по суті, прокрутити в моторі все, що тільки можливо. Ми завели, але з того часу я прекрасно розумію, що означає занести рояль на дев’ятий поверх у будинку, в якому немає ліфта. До речі, гараж у нас був, до нього було кілометрів п’ять, але батько ніколи не залишав автомобіль під будинком. Навіть у СРСР автомобілі викрадали.

Фото: Рауль Чілачава, журналіст, ведучий

За великим рахунком, я захопився автомобілями, коли познайомився з Ігорем Моляром, Олексієм Мочановим і Андрієм Александровим. Ігор на той момент був уже найвідомішим автомобільним телеведучим в Україні, Олексій дуже популярним пишучим автожурналістом, а Андрій Александров — знаменитим автогонщиком. Тож у мене не було шансів не захопитися автомобілями, що в ті часи дуже здивувало мого батька. Думаю, зараз він сильно здивується, що, найімовірніше, тягу до подорожей на автомобілі прищепив саме він. Дякую, Тату.

Не знаю, чи зможу я прищепити любов своїх дітей до автомобілів. Сьогоднішнє покоління молодих людей не дуже ними цікавиться. Для них автомобіль — це давно не символ свободи. Це навіть не автомобіль, а гаджет. Водночас вони бачать себе не водіями, а користувачами, що для мене вкрай різні поняття. А ось подорожувати на автомобілі постараюся привчити.

Думаю, зараз він сильно здивується, що, найімовірніше, тягу до подорожей на автомобілі прищепив саме він. Дякую, Тату.

Всім мандрівникам можу дати одну просту пораду: як тільки ви вирушаєте в дорогу, з першого кілометра починайте відпочивати і нікуди не поспішайте. Не ставте перед собою мету встановити швидкісні рекорди або проїхати якусь неймовірну кількість кілометрів, міст і країн. Як учасник кількох роуд-муві я точно знаю, що дорога сама напише для вас кращий сюжет і сценарій вашої подорожі. В останніх подорожах я навіть заздалегідь не бронював готелі. Просто доїжджав до вподобаного міста, відкривав застосунок у телефоні і спокійно вибирав найкращі варіанти. Виявилося, що бронювати день в день виходить навіть дешевше.

В останніх подорожа я навіть заздалегідь не бронював готелі. Виявилося, що бронювати день в день виходить навіть дешевше.

На АЗК мене цікавить чистота, хороший маркет і смачна кава.

Дмитро Стрижов,

директор охоронного холдингу Шериф

Досвід водіння — 15 років. Автомобіль — Lexus, седан.

М ій батько був військовим і ми багато їздили різними військовими гарнізонами.

Я народився в місті Суми, але потім були Самарканд, Ташкент, Київ… Коли ми жили в Середній Азії, в місті Іолотань у Туркменістані, у батька був мотоцикл з коляскою. Мені дуже запам’ятався і його армійський УАЗ.

Я ж вчився водити у військовому училищі на вантажному автомобілі ЗІЛ. Але свої перші права отримав у 2006 році — мій досвід водіння вже майже 15 років.

Фото: сім’я Дмитра Стрижова

Мій перший автомобіль — так звана «дев’ятка», ВАЗ-2109. Коли він продавався, у мене були сльози на очах: ​​розлучався з цим автомобілем як з другом. Потім були Opel, Toyota Rav 4, Nissan Murano, Toyota Land Cruiser. Зараз у мене — Lexus, седан.

Ключове завдання для машини — щоб вона ніколи не підводила, щоб ніколи не зупинялася на ремонт. Вважаю, що раз на три-чотири роки потрібно міняти авто.

Я люблю подорожувати на автомобілі. Ми з сім’єю відвідали багато країн. Одна з моїх найяскравіших поїздок, наприклад, це мій перший IRONMAN в Австрії, у Франкфурті, та інші змагання. Фактично, це такий спортивний туризм. Окремо заслуговує на увагу поїздка в Доломітові Альпи [гірський масив у Східних Альпах] — по дорозі з Альп в Україні, за 40 км від Києва випав сніг, траса стала й останні 40 км ми їхали 18 годин. Ця подорож була незабутньою, ми досі про неї згадуємо.

Фото: сім’я Дмитра Стрижова

Як театр починається з вішака, так і автозаправний комплекс починається з чистого туалету. 99% людей у дорозі, які зупиняються на заправці, користуються туалетом. І це, фактично, перше враження про АЗК.

Крім цього, звичайно, важливу роль відіграють смачна кава і можливість перекусити.

Автомобілі — це не тільки засіб пересування, але і транспорт підвищеної небезпеки. До нього потрібно ставитися з повагою, як і до правил дорожнього руху. ПДР, як і статут у збройних силах, написані на крові, на помилках. І не потрібно ці помилки повторювати. Я ставлюся до автомобілів не як до розкоші, а як до надійного друга.

Фото: сім’я Дмитра Стрижова

Однозначно потрібно ділитися цінностями і досвідом — це той фундамент, який ми закладаємо в дитині. Найбільш ключовий вік, за оцінками психологів, це від 6 до 12 років — у цьому році ми прищеплюємо цінності, які проходять з дітьми все життя.

Саме від виховання батька і прищеплення цінностей дитині багато в чому залежить її майбутнє життя.

Своїм дітям я говорю, що кількість без якості — непотрібне молодецтво. Висока швидкість — необґрунтований ризик, це може мати наслідки для оточуючих. Однією необдуманою дією ти можеш не тільки себе покалічити, а й зіпсувати чиюсь долю.

Ігор Захаренко,

засновник туристичної компанії Феєрія Мандрів

Досвід водіння — 30 років. Автомобіль — Toyota Camry, 3.5

А втомобіль для мене — засіб пересування. Мені подобаються гарні авто. Я трохи розбираюся у цьому, але без фанатизму. Слідкую за суперновинками. Зараз у мене Toyota Camry, 3.5, але перед початком карантину придивлявся інший варіант, хотів оновити машину.

Для мене все почалося з комбайнів та тракторів, адже мій батько був механізатором. У дитинстві я дуже багато часу проводив з ним влітку в полі. А взимку — у майстернях, де ремонтували трактори. Знав всі деталі для комбайну, всі ремені, підшипники, що як працює, як треба змащувати. Змастити всі підшипники — це була моя робота.

Мені також дуже подобалося, коли після косовиці готували комбайн до зими: мили, чистили, розбирали.

Фото: Ігор Захаренко

Одного разу ми виграли соцзмагання — за це нас нагородили туристичною поїздкою в Ленінград [сьогодні — Санкт-Петербург, РФ]. Путівку я тоді віддав мамі.

Автомобіля в нас не було, але був мотоцикл, Днепр МТ 10 з коляскою. От на ньому я і їздив. Правда, якось батько не поспішав мене вчити їздити. Але в селі цьому швидко вчаться… А розбирати і збирати різні механізми, мотори, велосипеди, мотоцикли — це я дуже любив.

Перша професія, яку я отримав — тракторист-машиніст 3 класу. Навіть довелося працювати комбайнером із батьком.

Розповідали, що коли я був дуже малим, зачувши звук мотору батькового мотоцикла, одразу прибігав і вже сидів там. Тому батькові було складно кудись поїхати без мене.

Фото: Ігор Захаренко

Спочатку на авто ми їздили на Запоріжжя до моїх батьків. Інколи подорожували Україною. Але через роботу — я працюю в туристичній сфері — ми більше подорожували нашими автобусами з туристичними групами. Десь роки два тому прилетіли в США, взяли комфортне авто і на ньому всією родиною проїхали США по східному узбережжю — дуже гарна мандрівка вийшла.

Найкращий спосіб прищепити правильні цінності іншим — показати особистий приклад. Своїх дітей я не стримую, а підказую їм, даю поради.

Мій старший син сам захотів навчитися водити авто, пішов на курси і отримав права. Молодший щось не дуже хоче, каже, що в нього буде свій водій.

По роботі мені часто доводиться брати авто і відкривати різноманітні куточки світу, щоб розробити нові тури для українців. Так найбільше мандрували Францією, вона ж — як океан, стільки там всього. Мріємо проїхатися так само і Шотландією.

Фото: Ігор Захаренко

Добре, коли на автозаправних комплексах є можливість перекусити, купити щось смачне, ну і, звісно, коли є хороший перелік сервісів: колесо підкачати, поміняти, заклеїти… Також важливо, коли на АЗК є смачна кава, чисті туалети, якісне пальне, коли заправочна станція зручна. І щоби її не можливо було випадково «проскочити» по дорозі.

Що більше я мандрую на авто, то більше мені подобаються автобуси… Та поїхати помандрувати всією родиною — то багато чого вартує.

Є кілька порад, які я хотів би дати тим, хто збирається подорожувати на авто. Спочатку можна проїхатися з кимось, чи навіть з груповим туром, щоб зрозуміти специфіку: які дороги, які правила, що з паркінгами тощо. Далі визначитися — яка ваша мета, що хочете побачити, де плануєте зупинитися. Основна порада тут — не поспішати.

Краще подивитися менше міст чи місць, але насолодитися перебуванням у них. Також треба бути готовим до непередбачуваних ситуацій під час подорожі.

Олександр Преподобний,

ведучий програми Гроші, 1+1

Досвід водіння — 13 років. Автомобіль — Mazda 3.

З ахопився автомобілями, коли моя перша машина почала ламатися. Це була SKODA Felicia яскраво-салатового кольору — дуже яскрава і смішна машина, але я їй вдячний. Ось тоді ти вперше розумієш, чим відрізняються стійки стабілізатора від стійок амортизатора, чим ремінь ГРМ відрізняється від ременя генератора тощо.

За новинками стежу, орієнтуюся в різних фішках: камери 360, інтелектуальні підвіски і так далі. Але затятості сісти за кермо нової моделі немає. Щороку бренди роблять рестайлінг і, по суті, нічого глобально не змінюють. Але тут — на колір і смак.

Більше автомобілі з душею і своїм стилем, який ні з чим не сплутаєш. Наприклад, Dodge Сhallenger, Porsche Carrera (2008, 2009).

Для мене машина — як їжа або одяг. Без неї складно.

Мені завжди давали покермувати на сільській трасі — з дитинства. Років з дванадцяти, напевно. За що вдячний. Повільно і на другій, третій передачі, але це був колосальний досвід.

Пам’ятаю, на одному з таких тренувань з водіння, якось у поле у ​​мене почало трястися кермо і я не розумів — чому. Через секунд 15 відірвалося колесо. Просто відірвалося. І ти в тринадцять років йдеш шукати відірване колесо, потім бортуєш запаску — безцінно.

Фото: Олександр Преподобний

Саме з батьком якихось яскравих історій я не пригадую. А ось з дідом пригода була. Віз він нас усіх якось з Києва на дачу, проїжджали ми станцію метро Політехнічний інститут, стоїмо в тягучці і тут нам на скло — тільки уявіть собі — застрибує ігуана. Ми забрали її до себе, щоб вижила, потім вже віддали в зоопарк, звідки вона, ймовірно, втекла.

Фото: Олександр Преподобний

Тоді, в моєму дитинстві, у нас був ВАЗ 2101, відомий як Копійка. Часто під час поїздок на міжміській трасі, коли могли зупинитися, чоловіки виходили в поле, копирсалися в свічках або двигуні і ми їхали далі. Я досі не розумію нічого в цій «магії» роботи з Жигулями. У нових автомобілях такі маніпуляції не працюють.

Упевнений, все треба показувати власним прикладом. Якщо ти їздиш як істерик, використовуєш заглушки в ремені безпеки, кричиш на водіїв, намагаєшся влізти в кожну щілину на дорозі — тут уже жодні слова не допоможуть.

Безпека понад усе. Для цього необхідно, щоб дитина не боялася дороги і автомобіля але, водночас, відчувала відповідальність.

Найголовніше в автомобілі для мене — це надійність. Коли ти щодня мотаєшся на зустрічі і проїжджаєш 100 км тільки містом — ти хочеш бути впевненим, що машина не підведе.

Фото: Олександр Преподобний

Я завжди беру машину в оренду. Чесно, не розумію кайфу їхати тисячі км від Києва на своєму авто. Вбивати його ресурс, втомлюватися в дорозі, якщо це довгі подорожі. На своїй максимум — це поїздка з Києва до Одеси.

На автозаправних комплексах для мене головне — якість пального, відсутність черг.

Мій нещодавній досвід — Кіпр. Січень цього року. Я склав маршрут, щоб заїхати в гірські села, ущелини, незвичайні пляжі, побачити столицю Кіпру Нікосію. Взяв напрокат Nissan Micra і проїхав на ньому 1000 км. Був град і часто злива — я потрапив під циклон.

Теги WOG Игорь Захаренко Дмитро Стрижов Рауль Чилачава
Источник

Leave A Reply

Your email address will not be published.