Хто не ризикує. Три історії людей, які відкрили бізнес у Києві під час карантину

14 березня, 08:13

НВ поговорив з людьми, які відкрили бізнес під час карантину. Творці служби доставки коктейлів Bodler, раменної Naushi і шестиповерхової вежі Octo Tower розповіли про свій досвід запуску в умовах пандемії, ідеї та труднощі.

Octo Tower: Толік

Анатолій Стариковський, один із засновників Blur, Whai Thai і Octo Tower

Про ідею створення Octo Tower

Blur, Whai Thai і Octo Tower відкривали три партнери. Першим відкрили кав’ярню Blur, відразу ж за нею пішов Whai Thai. Весь цей час ми дивилися на занедбану вежу поруч. У якийсь момент моя мама розповіла, що вона пустує з 1980-х. Вирішили взяти ключі і полазити, подивитися. Усередині вежа виявилася схожою на занедбанку в стилі Прип’яті — усюди сліди радянської експлуатації і тотальна антиутопія. Тоді почали думати, що можна зробити з таким величезним простором — малювати поверх за поверхом, розташовувати бізнес за бізнесом. Так взяли вежу в оренду.

https://www.youtube.com/watch?v=ObygO7leNo8&ab_channel=%D0%9D%D0%92

Ідея такого розподілу простору прийшла нам, напевно, відразу. Альтернатива — просто привести вежу в порядок і здавати різним бізнесам в оренду. Напевно, багато з цього не заробиш, а концепція брю-бару і пекарні у нас визрівала вже давно. Ми завжди хотіли робити найкращі круасани, хоча, за іронією, відкрилися без них, тиждень ще доводили до ідеалу.

Ідея школи виникла швидко. Навчаючись на своїх помилках у бізнесі і спостерігаючи за іншими, ми зрозуміли, що маємо, що розповісти людям. Наші учні задоволені, школа працює непогано. Думаю, у нас виходить.

Хто не ризикує. Три історії людей, які відкрили бізнес у Києві під час карантину

Фото: Octo Tower / Instagram

Сам простір вежі ми постаралися зробити таким, щоб людям було приємно прийти сюди, попрацювати, просто як коворкінг. Як показала практика Blur, людина, яка приходить в кафешку з ноутбуком і сидить весь день, не просто забирає місце. У нас дуже успішна практика: люди сидять, працюють, снідають, обідають, вечеряють. Всі задоволені, і всіх все влаштовує, але тепер ми прагнемо того, щоб у Блюр все-таки більше приходили спілкуватися, а працювати йшли в Окто.

Дизайном переважно займався Женя Білоусов, нам допомагав архітектор Влад Голдаківський, проєкт OctoTower опублікували на найбільш відвідуваному ресурсі про сучасну архітектуру around the globe — Archdaily.

Про відкриття і проблеми

Ми дуже з’їхали із запланованих термінів відкриття. Ми хотіли відкритися в квітні 2020 року, а в березні почався карантин. Тоді все зупинилося на етапі готовності 80%. У нас закінчилося фінансування, доводилося заробляти в нових умовах. Замовлення Blur і Whai Thai ми розвозили самі, півтора місяця працювали кур’єрами. Був цікавий і романтичний час, за рахунок доставок навіть змогли деякий час підтримувати будівництво. Гроші заходили в шість поверхів і незрозуміло, куди поділися, нічого не змінювалося. Потім дозволили пускати людей на літники, стало веселіше, а потім — і всередину. Так, копієчка до копієчки, добудували Окто і відкрили у вересні з боргами. Відпрацювали ми два місяці, розрахувалися — і прийшла нова хвиля ковіду.

У нас не було відчуття, що все марно. У потрібний момент ми вміємо включати несприйнятливість паніки.

Складність полягає в тому, що постійно доводиться з кимось передомовлятися, змінювати схему оплати. Але це справи кількох днів. Кожен наш проєкт працює і заробляє по-своєму. Напевно, нам допомогло те, що тут зосередилися три з них. Коли вони знаходяться на одному п’ятачку, місце стає відомим, люди знають, що на Мечникова можна випити кави, поїсти і попрацювати.

Про гроші та плани

Карантин, напевно, з’їв близько 15% від загальної суми наших вкладень. Всього для відкриття Octo Tower довелося вкласти понад 10 мільйонів гривень. Будівництво на паузі — це чорна діра, туди просто пропадають гроші. Ми намагалися підтримувати робочий вигляд, але втратили багато. Ресторанний бізнес в принципі досить ризикований, ціна грошей тут дуже висока. Зараз ми тільки починаємо все повертати.

Хто не ризикує. Три історії людей, які відкрили бізнес у Києві під час карантину

Фото: Octo Tower / Instagram

Далі ми плануємо розвивати напрям пекарні, намагаємося створити і налаштувати дистрибуцію. Зараз обкатуємо це і буквально розвозимо все самі, є десяток клієнтів. Школа працює в напівонлайн-режимі, але, як не дивно, не йде в мінус. Є надія, що зі зниженням реальних показників захворюваності проєкт розвиватиметься швидше. Думаю, ми впораємося з новим світом. Ми завжди дивимося в майбутнє, в будь-яке майбутнє з розрахунком на те, що доведеться попрацювати. Але ми будемо на плаву, заробляти, все буде окей.

Bodler: Соня, Назар, Паша

Софія Лапсар, Назар Ткаченко і Павло Приходько — засновники доставки коктейлів Bodler

Про ідею створення доставки коктейлів і запуск

Соня: Коли тільки почався карантин, у нас стопнулось більшість робочих проєктів, і перший тиждень ми просто пили по домівках і були в паніці. Я постійно телефонувала Назару зі словами: «Треба щось придумати, ми не можемо сидіти склавши руки». У підсумку ми зібралися на кухні, Паша приготував нам всім Бульвардьє [міцний алкогольний коктейль на основі віскі, солодкого вермуту і лікеру Campari — ред.], пили його і наступного дня зв’язалися вчотирьох у Zoom, обговорили й запустилися через чотири дні.

Оскільки Паша якийсь час працював барменом, у нього було багато знайомих у цій сфері. А оскільки заклади закрили, один дружній бар надав нам локацію, на якій ми стартували — готували, тестували, а потім вже переїхали на власну локацію.

Хто не ризикує. Три історії людей, які відкрили бізнес у Києві під час карантину

Команда Bodler на початку створення доставки / Фото: Bodler Alcatering / Instagram

Ми запустилися менше ніж за тиждень. Нам дуже пощастило зі скілами всередині команди. У нас відразу був дизайнер, бармен, а на першому етапі людина, яка забезпечувала б нам логістику. І власне, маркетинг і піар. Тож ми не потребували якихось особливих ресурсів, а просто написали спільний план, кожен взявся за свій сектор. Буквально наступного дня ми обговорювали, як все виглядатиме, затверджували фірмовий стиль, знайшли відповідну тару.

У нас був дуже вдалий запуск, тому що Назар добре підготував релізи для медіа. Нас друкували безкоштовно, оскільки в карантин не було багато інфоприводів, а ми стали новим цікавим проєктом. Нас підтримали і медіа, блогери і круті фотографи, які просто попросили надіслати їм коктейлі і висилали нам відмінні фотографії. У нас не було чіткого ТЗ [технічне завдання], просто невелика палітра кольорів, яку ми відправляли зі словами: «Робіть те, що хочете, і покажіть, яким ви бачите наш продукт». За підсумком ми отримали багато класних рекламних зйомок, що продають. Це було дуже круто, коли відчуваєш таку підтримку, хочеться працювати.

А так всі рекламні відео ми робимо самі. Я не вмію знімати і дуже посередньо монтую, але завжди хотіла цього навчитися. І ось тепер у нас виходить цікавий продукт, адже ми не зашорені тим, як треба рекламувати алкоголь, ми просто робимо те, що подобається.

Результат не змусив на себе чекати, і вже з першого дня запуску Instagram з’явилися замовлення. Буквально за тиждень-два після запуску ми працювали в конкурентному середовищі.

Хто не ризикує. Три історії людей, які відкрили бізнес у Києві під час карантину

Фото: Bodler Alcatering / Instagram

Насправді карантин зіграв нам на руку. Люди почали збиратися по домівках, вони хотіли продовжувати звичний спосіб життя — вбиратися і, звичайно, випивати. І ми змогли забезпечити якісну і смачну випивку, барна культура не губилася через обставини. Всі коктейлі ми доставляємо з льодом, їх можна красиво сервірувати і вдома, ніби не виходив з бару.

Ми почали з барної класики — Бульвардьє, Негроні [міцний алкогольний коктейль на основі джину, солодкого вермуту і лікеру Кампарі — ред.], Твіст на Драй Мартіні [коктейль на основі джину і сухого вермуту — ред.] з базиліком, Дайкірі [коктейль на основі рому і соку лайма — ред.] і віскі Сауер [коктейль з віскі, цукру і яєчного білка — ред.]. Потім карта почала розширюватися, ми навіть зробили спеціальну лінійку до Дня Києва.

Коли в травні бари відкрилися, продажі продовжували рости. Ми знайшли свою унікальну нішу, при якій не потрібно конкурувати з барами, а ми й самі любимо ходити в бари.

Про складнощі

Паша: Були складні моменти, особливо влітку, коли люди менше ходять у бари і в принципі менше п’ють вдома. Корпоративи скасовувалися, все закрилося. У той момент ми почали виходити в суміжні сектори, наприклад, робити доставки для айтівських корпоративів. Люди все одно хочуть заохочувати своїх співробітників і роблять у нас замовлення коктейлів для всієї компанії. Тоді бармени готують величезну кількість коктейлів, 100−300. Ми відразу ж розвозимо їх по 50−60 адресах різним людям. Так працюють онлайн-корпоративи. Зараз у нас працюють чотири бармени. Але найуспішнішим періодом став передноворічний. Тоді багато хто влаштовував корпоративи, і нам довелося розширювати команду, щоб впоратися з потоком замовлень.

Хто не ризикує. Три історії людей, які відкрили бізнес у Києві під час карантину

Фото: Bodler Alcatering / Instagram

Буває, що для корпоративних клієнтів робимо коктейлі поза картою, але намагаємося особливо не розширювати кількість інгредієнтів. Чим менше меню, тим якісніший продукт, а ми до цього ставимося відповідально і намагаємося не брати на себе занадто багато. Ми ведемо статистику того, які напої замовляють найчастіше. Спочатку більше брали Бульвардьє і Негроні, але влітку змістилися на Дайкірі. Потім першим номером став Віскі Сауер, яким зараз і залишається.

Думаю, закінчення карантину на нас особливо не вплине. Для нас він став мотивацією до дії і вдалим періодом для старту. Звичайно, коли все це закінчиться, продажі можуть впасти, але всі звикли до доставок, хтось зрозумів усі зручності. Дні народження не закінчаться, вечірки на дахах і яхтах — теж. Люди все одно продовжать пити.

Про гроші і плани

Назар: Крім доставки, ми розглядаємо такі ніші, як виїзний бар на корпоративах, фестивалях та івентах. Поки що вони стоять на паузі, а пізніше — вимагають великих вкладень. Мені до душі всі типи роботи, але з корпоративними клієнтами, наприклад, більше особистої комунікації і розвитку довгострокових відносин.

Ми стартували під час карантину з п’яти тисяч гривень. Це всі матеріальні вкладення в бізнес. Вони пішли на покупку пляшечок, поліграфії і первісну закупівлю алкоголю. Однак було вкладено багато нематеріальних активів. У нас зібралася дуже професійна команда, кожен мав великий досвід. Тож, оцінюючи нашу роботу за ринковою вартістю, то для запуску потрібно було б 20−25 тисяч доларів, щоб просто оплатити роботу співробітників. Зараз витрати ростуть — ми збільшуємо штат, платимо оренду і розширюємо барну карту. Зараз ми готуємо 14 коктейлів, три з них — сезонні.

У нас не було особливих очікувань. Стартували ми виключно на ентузіазмі, думаючи про те, яка крута ідея.

У нас не було конкурентів. Зараз пройшов майже рік, виходить добре, і бізнес зростає. Головне — все робити правильно. У планах — розвивати бізнес, можливо, створення франшизи і відкриття точок в містах-мільйонниках. Бодлер може відкривати маленькі бари в спальних районах, доставляти коктейлі цілодобово. Але спочатку потрібно закріпитися на ринках, в яких ми вже працюємо, і отримати великих клієнтів, збільшити потік роздробу.

Naushi: Іван

Іван Кушнірьов — творець раменної Naushi

Про ідею раменної і відкриття

Ідея раменної прийшла три роки тому, це дистанція, яку ми повністю пройшли для відкриття. Вона почала зароджуватися після першого відвідування азійської країни, Китаю, скажімо так, першого дотику до їхньої кухні.

Потім був перший бізнес-план, перша концепція, перший бренд-бук, який був зарубаний маркетологами. Життєрадісна ідея, яка була відразу ж перекладена на папір, віддана дизайнеру, задизайнерена, але не мала можливості існування тільки тому, що ринок не був проаналізований як слід. Після аналізу ринку ми прийшли до того, що таких закладів дуже багато і просто немає сенсу його відкривати.

Хто не ризикує. Три історії людей, які відкрили бізнес у Києві під час карантину

Фото: Naushi / Instagram

Перше відкриття я планував 1 травня 2020 року, все почалося за вісім місяців до призначеної дати, тоді ми орендували приміщення і почали його ремонтувати. Але прийшов локдаун, ми вирішили відкласти відкриття до його закінчення. Потім почалися складнощі з постачанням обладнання та відправленнями з Японії. Це звичайні складності, які, я думаю, відчувають всі. Складнощі у відкритті не надто великі, вони починаються після. Тоді настають реалії. Мені здається, реальність завжди відрізняється від задуманого. Ми щось планували і ніби як вписалися в цей план, хоча, звичайно, не на 100%.

Були моменти, коли опускалися руки. Але криза буде завжди, будуть якісь відмовки для того, щоб не вставати і не відкриватися, не йти вперед.

Ми відкрилися, і через два тижні почався карантин вихідного дня. Далі ми пропрацювали буквально місяць і почався другий локдаун. Вибрали локацією Поділ, тому що нам трапилося те, що потрібно. Тут виявився дуже хороший власник, відкритий класний чувак, якщо так можна висловитися. Головна ідея Naushi — створити відчуття японської вулиці.

Про кухню і продукти

Супи ми готуємо з локальних продуктів — курки і свинини, м’ясо беремо, звичайно, тут, було б дивно брати його не тут. Локшину ми готуємо також з борошна українського виробника, з нею були якісь складнощі, тому що не все борошно підходить саме для рамен-локшини, але зараз зупинилися на одному постачальнику, поки нас все влаштовує. Але самі добавки в локшину, звичайно, веземо з Азії. Є багато сухих морепродуктів, які ми не можемо купити тут. Постачальники, які возять сюди продукцію китайського виробника, так само нам не підходять, зовсім інша якість.

Хто не ризикує. Три історії людей, які відкрили бізнес у Києві під час карантину

Фото: Naushi / Instagram

Мені здається, бум рамена йде по всьому світу. В цілому, гастро-культура Японії дуже впливає на весь світ і зараз. Саме вони чинять найбільший вплив. Не тільки в раменах, у всіх інших стравах також. Я вчився в школі в Японії, там мене і навчили основ. Є якісь речі, які ми можемо міняти. Наприклад, локшина. Вона не буде ідеальною, такою, як в Японії, просто тому, що у нас немає такого борошна. Через це довелося дуже довго вибирати, перш ніж ми знайшли те, яке нам потрібно було. Я дуже люблю Шио рамен. Шио перекладається як солоний. Мета цієї страви — показати справжній смак інгредієнтів. Для нього ми готуємо чин тан — прозорий бульйон на фермерській курці.

Редактор: Марія Молодковець Теги Київ Бізнес Карантин Коронавірус Коктейль Covid-19
Источник

Leave A Reply

Your email address will not be published.