Україна попрощалася з Євгеном Марчуком

Україна попрощалася з Євгеном Марчуком

Фото Руслана Канюки, “День”

Сьогодні, 7 серпня, ми попрощалися з Євгеном Кириловичем Марчуком, справжнім державником і відданим сином українського народу.

Відспівування відбулося у колі найближчих у Свято-Михайлівському Золотоверхому соборі.

До будинку офіційних прийомів у Києві попрощатися і подякувати прийшли численні колеги, близькі, знайомі. Люди залишали слова співчуття і подяки у спеціальній книзі.

Поховали Євгена Кириловича на Байковому кладовищі.

У цей сумний день линуло багато вдячних слів, спогадів, думок:

«ВІН ПОКАЗАВ, ЯКОЮ ЛЮДИНА МОЖЕ БУТИ»

Лариса ІВШИНА, головна редакторка газети «День»:

– Про Євгена Кириловича треб знімати серіал, де є сюжети політичні, емоційні, суспільні, життя країни… Ми познайомилися в дуже драматичних обставинах, коли в газету «Киевские ведомости», де я працювала, один персонаж, близький до тодішнього президента, приніс інформацію, що на голову держави готується замах, а Євген Кирилович, як Голова СБУ, начебто про це знав і не доповідає про це. Тоді газета мала тираж 500 тисяч екземплярів, я у ній займала посаду заступника головного редактора і редактора відділу політики. І я сказала, що не збираюсь ставити цю інформацію, бо вона не виглядає правдивою. Зрозуміло, що та інформація дійсно не відповідала дійсності. Це була спроба зіштовхнути Голову СБУ з майбутнім президентом.

Якби Євген Марчук тоді захотів і «розвернувся» би як слід, то полетіли би «кістки» із провокаторів, із виконавців. Але він ніколи не був схильним ні до яких дій, де б тріщали кістки. Йому малювали образ хижого. Але навіть по фотографіях можна зрозуміти, що це була дивовижна людина, яка мала стратегічне мислення і добру душу.

Крім усього він прекрасно розбирався в музиці. Якось ми їхали на концерт і він дорогою нашим друзям розповів про всі групи інструментів, про кожну з їх ролей в оркестрі. Навіть ті, хто його знав близько, були вражені такою обізнаністю. Люди дивувалися і як його здатність до глибокої аналітики в секторі безпеки може поєднуватись з різносторонніми захопленнями – фотографією, він знімав прекрасне кіно.

Особисто для мене і для більшості в суспільстві Євген Марчук показав, якою людина може бути.

Коли мене питають про те, як так сталося, що він помер, то я теж до нього маю претензії – як можна було померти?! У нас було дуже багато планів, незавершена книга… Коли він займався політикою, то треба розуміти, що українська політика – це мінімум два чемодани кардіограми і величезна кількість рубців на серці. Українці, змініть свій характер. Любіть при житті! Українці його не обрали президентом, але він на них не образився.

«ЦЕ ВЕЛИКА ЛЮДИНА»

Олексій ДАНІЛОВ, секретар РНБО України:

– Я давно знайомий з Євгеном Кириловичем, спілкувався з ним ще з 1994 року, коли я прийшов ще молодим у політику. Ми дружили сім’ями, остання моя світлина з ним – буквально півтора тижні тому, ми були на дні народження нашого спільного друга, він був дуже веселий – і раптом така втрата. Це видатна людина, яка посідала посади прем’єр-міністра нашої країни, секретаря Ради нацбезпеки і оборони, це перша людина, яка почала розбудову наших відносин із країнами НАТО, нашим стратегічним партнером Сполученими Шататами Америки. Це велика людина і він був великим фундатором саме цього напрямку. Україна втратила дуже поважного свого сина, який постійно за неї вболівав.

Ми дуже багато спілкувалися. Він дуже гарно розумів те, що відбувається в сучасному світі. Його поради завжди були влучними, доречними і головне – вчасними. Дуже порядна людина. Таких зараз, на жаль, небагато.

«ІТИ ВСУПЕРЕЧ, ЗАХИЩАЮЧИ ДЕРЖАВНИЦЬКУ ПОЗИЦІЮ»

Петро ПОРОШЕНКО, п’ятий Президент України:

– Сьогодні такий день, коли вся Україна, все українство світу прощається з великою людиною, великим державником, великим патріотом, великим розвідником – Євгеном Кириловичем Марчуком. Він має безліч внесків у становлення нашої держави і як перший голова Служби безпеки України, і як прем’єр-міністр, і як секретар Ради національної безпеки та оборони. Але для мене Євген Кирилович був тією людиною, яка у 2002 році, це вже майже 20 років тому, зробила величезний внесок у те, щоб у законодавстві України був чітко закріплений євроатлантичний вибір України, її майбутнє членство в НАТО. Це сьогодні, з позиції 2021 року, здається, а як могло бути інакше. Однак тоді, коли в Парламенті панували комуністи, а суспільство було не готове це сприйняти, йти всупереч, захищаючи державницьку позицію, – це було дуже в стилі Євгена Кириловича.

Мої довгі дискусії з Євгеном Кириловичем дали мені достатню аргументацію як п’ятому Президенту України звернутися до нього з проханням представляти Україну у тристоронній контактній групі. І тверда позиція по захисту державних інтересів, абсолютно непохитна воля, дипломатичні здібності переконали мене, що я зробив правильне рішення. Велика вдячність і низький уклін всім, хто пам’ятає, всім, хто знав або лише бачив по телебаченню. Сьогодні Україна прощається з великою людиною, з великим українцем. Вічна пам’ять.

«ЄВГЕН КИРИЛОВИЧ ВІДЧУВАВ СПАДКОВІСТЬ ПОКОЛІНЬ, ЗНАВ ТРАДИЦІЇ ТА ЗАКОНОМІРНІСТЬ РОЗБУДОВИ УКРАЇНСЬКОЇ НЕЗАЛЕЖНОЇ ДЕРЖАВИ»

Володимир ВАСИЛЕНКО, український правознавець-міжнародник:

– Євген Кирилович був потужною особистістю, людиною, українцем у своїй основі. Людиною, яка мала потужні українські гени, відчуття патріотизму, відчуття гідності, відсутність меншовартості маорійської – це дуже важливо. Тому що багато людей, які виховувалися в радянській системі, піддалися загальній політиці радянській, яка навіювала почуття меншовартості. Він з перших днів незалежності усі свої сили та свій талант, досвід віддав розбудові української державності, на яких би посадах він не перебував, і навіть коли уже його усунули з посад, він все одно, не побоююсь сказати, переймався долею України, це було у центрі його повсякденної уваги. Він намагався будь-яким чином допомогти вийти із кризових ситуацій, яких немало було в історії України.

Євген Кирилович був доступною людиною, навіть при посадах, до нього завжди можна було потрапити. І він дослухався до думки експертів та думки інших людей. Це разючий контраст із тим, що ми маємо сьогодні. Влада себе ізолювала від суспільства, від експертного середовища, думають, що все почалося з них. У Євгена Кириловича було сильне відчуття історичної спадковості, він досвідчена людина. І це допомагало йому приймати хороші рішення. Історія із Кримом стала класичною операцію, яка врятувала Україну, принаймні тривалий час у нас був спокій та була збережена територіальна цілісність. Але ж наступні правителі не хотіли користатися цим досвідом. Для них досвід поколінь нічого не значить. Євген Кирилович якраз був таким, що відчував спадковість поколінь, знав традиції та закономірність явищ розбудови української незалежної держави та нації. Це давало йому можливість, спираючись на своїх людей, однодумців, людей, яких він виховав, з якими він співпрацював, приймати правильні рішення. І під час ухвалення таких рішень закладався фундамент незалежності України, ними було закладено певний запас міцності. І завдяки цьому, незважаючи на всі негаразди, Україна тримається. І я сподіваюся, буде триматись. От пам’ять якраз про Євгена Кириловича дає наснагу і зобов’язує нас робити так, як він, а працював він день і ніч на користь України.

Більше читайте у репортажі на сайті “Дня”.

Події
Источник

Leave A Reply

Your email address will not be published.